27 лютого 2002 року близько 18 години працівник міліції Л., перебуваючи при виконанні своїх службових обов’язків, в районі перехрестя вул. Герцена і Гагаріна м.Чернігова зустрів Овсієнка В.О., якого привів до громадського пункту охорони правопорядку № 4, розташованого по вул. Гагаріна, 8, для перевірки причетності останнього до крадіжок індивідуального майна громадян. В цей час у приміщенні ГПОП № 4 знаходився старший дільничний інспектор НВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області Б., який теж перебував при виконанні своїх службових обов’язків. Завівши Овсієнка В.О., працівник міліції Л. зачинив вхідні двері ГПОП № 4 з середини на замок.

Після цього, Л. та Б., явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, діючи спільно, застосовуючи погрози та фізичне насильство, ображаючи особисту гідність Овсієнка В.О., почали примушувати його зізнатись у вчиненні крадіжки друкарської машинки з приміщення ГПОП № 4 та спроби підпалу ГПОП № 4 і написати письмові пояснення.

При цьому вони наносили Овсієнку В.О. чисельні удари руками і взутими ногами, по голові та інших частинах тіла. Крім того, Л. та Б. по черзі били Овсієнка О.В. по різних частинах тіла гумовою палицею ПР-73.

Перебуваючи у психологічно подавленому стані та відчуваючи сильний фізичний біль в результаті побиття, Овсієнко В.О. написав пояснення, які від нього вимагали співробітники міліції.

В той же день вони поїхали до травмпункту Чернігівської міської лікарні №2, де йому була надана перша медична допомога та зафіксовані тілесні пошкодження. Наступного дня він звернувся з заявою до прокуратури і в той же день його побої були зафіксовані судово-медичним експертом.

У липні 2002 року до них додому неодноразово приїздили працівники міліції Б. та Л., а також їх начальник, які намагались будь-яким чином змусити їх відмовитись від скарг і залагодити конфлікт. Боячись помсти з боку працівників міліції, а також піддавшись на умовляння, згодились припинити намагання порушити кримінальну справу за побиття сина. З метою залагодження конфлікту Л. та Б. за наполяганням їх начальника зобов’язались заплатити їм за побиття сина 1500 доларів США, у якості відшкодування спричиненої шкоди.

Взагалі, як показує досвід, кримінальні справи, дійовими особами яких виступають представники МВС та прокуратури, часто с самого початку приречені на невдачу. Справа ускладнена ще й особами учасників. З одного боку підсудні - представники правоохоронних органів, які раніше не судимі, мають неповнолітніх дітей і характеризуються досить позитивно. З іншого боку – потерпілий, людина, яка раніше мала судимість.

Зважаючи на всі обставини справи суд виніс рішення про заміну призначених спочатку 3 років позбавлення волі, на 2 роки умовного покарання, без права працювати в правоохоронних органах. Запрошену потерпілим суму за моральну шкоду в 50 тисяч гривень, суд вирішив необґрунтованою, і знизив до 5 тисяч. На дане рішення суду Овсієнко прагне подавати апеляцію.

 

Варто лише згадати Коваля Михайла Петровича, справа якого, про жорстоке насильство з боку працівників МВС стосовно його родини, лише нещодавно порушена прокуратурою. З моменту скоєння цього злочину минуло 4 роки! Скільки часу і сил витрачається на кожний рух по цій справі, не складно уявити. Тому, ми вважаємо, що той факт, що справа Овсієнко В.О. взагалі дійшла до судового розгляду, не кажучи про винесення обвинувального вироку, вагомий результат, як для потерпілого, так і для актуальної проблеми злочинів скоєних правоохоронцями взагалі.

 

Прізвища міліціонерів не вказуються через те, що вирок ще не вступив в законну силу.

 

Чернігівського громадського комітету захисту прав людини