Всі вони були доставлені о 16.20 до приміщення УМВС України в Чернігівський обл. - відділ карного розшуку. Нічого не пояснюючи, „відкатали” пальчики, зробили фото. Через декілька годин двох відпустили, знову нічого не пояснюючи. А двоє - Петров Ігор та Мамонов Олександр зникли у той же вечір.. Так читачу – зникли. За неофіційною інформацією, після певних розшуків, сліди цих людей виявилися аж у Полтавській обл. Кременчуцький ІВС „гостинно” прийняв чернігівчан, де вони відбули – 10 діб. За що – незрозуміло. А 29 червня, зі слів співробітника Кременчуцького ІВС були передані працівникам Чернігівської міліції. І знову ніякої інформації, даже неофіційної. Батьки, жінка, донька, брат, друзі по сьогоднішній день не знають де знаходяться Ігор та Олександр. Не сповістили і словом не обмовилися місцеві правоохоронці про свої дії. А ЗАКОН? Хто повинен його виконувати? Для кого прописані істини у Законі про міліцію??

 

Шановний пане генерале! Поверніть рідним Ігоря та Олександра або сповістіть рідних про їх долю. Як що винні – хай відповідають. Але 16 днів не сповіщати рідних за що затримано і де знаходяться – це занадто. Сьогодні вже не 37 рік. І може краще провести заняття для підлеглих по вивченню прописних істин, а не просити дзвонити по телефону і „стучати” на міліціянтів.

 

 Готові надати допомогу.

 

  Олександр Підгорний

  Центр „Доброчин”