Із початку серпня 2013 року до редакції «Відомостей» почали надходити скарги від пенсіонерів, яким у серпні, відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду, було зменшено розміри пенсійних виплат на 300—700 гривень.

 Місцеві суди були на боці громадян

У 2010—2011 роках, як повідомляють ці громадяни, вони звертались до районних судів із позовом до управлінь Пенсійного фонду в районах м. Чернігова з проханням визнати неправомірними дії відповідача, який, на їхню думку, не виконував вимог закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо перерахунку розміру пенсій працюючим пенсіонерам.

Зокрема, в законі до 1 жовтня 2011 року діяла ст. 42 п. 4, що передбачала, що при перерахунку пенсії застосовується показник середньої зарплати по Україні за рік, який передує року звернення за перерахунком пенсії. Представники з пенсійних органів відмовлялись виконати положення Закону, посилались при цьому на положення спільного листа Мінпраці України та Пенсійного фонду від 12.03.2009 року та на визнані рішенням Конституційного суду неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» і нібито відсутність правових норм, що визначали б механізм перерахунку тощо.

А ось місцеві суди зазвичай задовольняли позови працюючих пенсіонерів, керуючись ст. 22 Конституції України, де зазначено: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Під час ухвалення нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». Тим більше що Конституційний закон не визнав чинними зміни пенсійного законодавства через закон «Про державний бюджет», а значить, визнав чинним існуючий закон. Згадайте, що після скасування КС політичної реформи в 2011 році набрали чинності норми попередньої редакції основного закону, хоча ніхто їх повторно не розглядав. Аналогічно після анулювання бюджетних змін повернулась дія ст. 42 п. 4. Тож твердження працівників ПФУ про відсутність правової норми нічого, крім подиву, не викликали. Тим паче що бюджет приймався на 2008 рік і навіть якби згадану статтю не скасували, її треба було б приймати і в наступних роках. І, звичайно, посилання на спільні листи унікальне, адже ніякий лист не може скасувати дію закону.

До речі, автори змін до пенсійного законодавства через бюджет і листи й нині при ділі: Віктор Пинзеник — депутат ВР від «УДАРу», а Людмила Денісова — від «Батьківщини». І пенсіонерам треба знати своїх «героїв», хоча і їхні наступники помилки не виправили, незважаючи на потужні акції на відновлення закону. До того ж навіть у 2011 році була команда розглядати позови у спрощеному порядку й вирішувати їх на користь пенсіонерів, адже це потужний електорат, бо працюючих пенсіонерів у нас близько 3-х мільйонів.

У закону своя логіка…

У 2010—2011 роках понад 1,5 млн. працюючих пенсіонерів встигли отримати позитивне рішення про перерахунок пенсії й заробити додаткові 300—700 гривень. Заробити, бо це не державна допомога, а зароблені Пенсійним фондом внески від заробітної плати. Зрозуміло, що непрацюючий пенсіонер тільки отримує пенсію й живе за рахунок відрахувань працюючих. Працюючий пенсіонер заробляє собі на збільшення пенсії та ще й «підгодовує» тих, хто не може працювати. Це — логіка закону. Але той, хто його писав, не врахував популізму, що в нашій країні безмежний.

Закон дійсно враховував рівень зарплати людини, яка звертається за пенсією, і розмір її стажу. Але ніхто не міг передбачити, що в нас зар-плата від 2004-го по 2008 роки щорічно зростала від 27,2 до 36,6%. Настільки ж мали б збільшуватись пенсії, але надходження до Пенсійного фонду зростали повільніше. До того ж у 2008 році пенсії треба було підвищити всім пенсіонерам через збільшення коефіцієнту страхового стажу на 35% протягом року. Зрозуміло, що це стало непомірним тягарем для Пенсійного фонду, і його можна зрозуміти.

Для прикладу, нині в Німеччині йде війна в компанії «Дойче Люфтганза» з працівниками, які вимагають збільшити зарплатню на 5% за три роки, а власники згодні лише на 3%. А в нас же в 2005 році середня зарплата зросла на 36,6%.

…але він різний для всіх

Досить дивно відбувалася епопея з виконанням рішення суду на користь пенсіонерів. У деяких управліннях Пенсійного фонду апеляції на рішення судів не подавались, в інших апеляції подавались на всі 100% рішень про задоволення позовів пенсіонерів. Не в усіх випадках про направлення на апеляцію інформувались пенсіонери. Порушувались терміни направлення й розгляду апеляцій. Але вже нічого не поробиш — Вищий апеляційний адміністративний суд касаційні скарги з пенсійних справ не приймає.

Не менш дивними є випадки з практики роботи деяких підрозділів Пенсійного фонду. Одна наша дописувачка отримала повідомлення Апеляційного суду про скасування підвищення пенсії ще у грудні 2011 року, а зменшили їй пенсію лише в серпні 2013.

Іншій взагалі не було повідомлень про направлення апеляції, а суд все ж її розглянув. І скаржитись нема кому, бо, як розповідають досвідчені юристи, ніхто такі дивні «дрібнички» розглядати не буде, бо це — політичне рішення. Хоча й не обґрунтоване, адже закон не повинен мати зворотної сили.

Але чомусь це стосується зменшення пенсій простих пенсіонерів, але аж ніяк не народних депутатів. А втім, армія «простих» навряд чи забуде, як із їхніх кишень забрали не зайві кількасот гривень. І ця політична помилка за півтора року може дорого коштувати тим, хто хотів за рахунок пенсіонерів збалансувати бюджет.

Андрій НЕСТОР, "Чернігівські відомості", 14 серпня 2013 року