Зранку до Валерія Васильовича прийшли односельці і розповіли, що неподалік за селом у лісосмузі помітили групу невідомих осіб, явно неслов'янської зовнішності. Валерій, не гаючи часу, зателефонував до чергової частини Городнянського райвідділу   міліції.   Групу  очолив начальник відділення дільничних інспекторів міліції капітан міліції О.Мироненко.

У лісосмузі було дійсно виявлено групу іноземних громадян у кількості шести осіб. Документів затримані ніяких не мали. Як вдалося з'ясувати, це були нелегальні мігранти, троє з яких — сомалійці, а ще троє — сирійці. Кінцевою метою подорожі нелегалів була багата і забезпечена Європа.

Громадянин N. (до речі, не найбідніший з мешканців села), маючи у своєму розпорядженні автомобіль, погодився провести заробітчан через кордон та доправити до Києва, звідки ті збиралися мандрувати далі. Але стався "прокол". "Добра душа", взявши гроші, "забув", що іноземці — теж люди, і вони хочуть їсти, а припаси в нелегалів закінчилися. Дві доби сиділи заручники долі в нетопленій хаті без їжі та води. Не дочекавшись свого "Сусаніна", вирішили вийти на пошуки чогось їстівного.

"Благодійника" вирахували швидко. Після співбесіди з представниками закону він був відпущений на підписку про невиїзд. Проти нього порушена кримінальна справа за "незаконне переправлення осіб через державний кордон України", яка передбачає позбавлення волі на-термін від двох до п'яти років з конфіскацією транспортного засобу. А невдах-мисливців за хорошим життям передали прикордонникам.

«Сіверщина», 17 листопада 2006 року