Tweet

ЗАЯВА ІНСТИТУТУ РЕСПУБЛІКА ЩОДО НЕЗАКОННИХ ЗАБОРОН ЗБИРАТИСЯ В ЦЕНТРІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКА, ОДЕСИ, ЧЕРКАС, ЧЕРНІГОВА, КРЕМЕНЧУКА, МИКОЛАЄВА, ЖИТОМИРА, КІРОВОГРАДА, ЛЬВОВА, ЛУГАНСЬКА ТА ХАРКОВА

Нагадуємо, що з 21 по включно 26 листопада 2013 року, після оприлюднення рішення українського Уряду про призупинення підготовки підписання угоди про асоціацію України з Європейським Союзом у Києві, а згодом – мінімум в 25 містах України виникли мітинги протесту проти цього рішення (“євромайдани”). 24 листопада число протестуючих оцінювалося спостерігачами у сотні тисяч. Разом з тим за цей час правозахисна організація Інститут Республіка зафіксувала 15 судових обмежень свободи мирних зібрань в 11 містах.

• Відомо, що 23 листопада 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд в особі судді Заяць О.В. заборонив  встановлювати “малі архітектурні форми (намети, кіоски, навіси, у тому числі тимчасові та пересувні)” у центрі Чернігова з 23 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на Красній площі та прилеглих вул.Шевченка, Магістратській, Гетьмана Полуботка та проспекті Миру.
• Відомо, що 23 листопада 2013 року (за іншою інформацією – 24 листопада) Полтавський окружний адміністративний суд заборонив заборонив фактично будь-кому проводити мирні зібрання в місті Кременчук Полтавської області на площі Незалежності, біля пам’ятникам жертвам сталінських репресій та на площі 24 листопада.
• Також відомо, що 25 листопада 2013 року близько 5:30 ранку Одеський окружний адміністративний суд заборонив фактично будь-кому проводити мирні зібрання та встановлювати намети до 31 грудня в центрі Одеси на вул.Дерибасівській, Пушкінській, Ришел’євскій, Маразлієвскій, Приморському бульварі, на частини вул.Єкатеринінській, в міському саду і на Соборній площі, на проспекті Шевченка, біля обласної та районних адміністрацій, регіонального і міського управлінь міліції.
• Відомо, що 25 листопада 2013 року близько 17:00 та 26 листопада 2013 року учасники місцевого “Євромайдану” дізналися про два рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду про заборону фактично будь-кому проводити мирні зібрання на Європейській площі Дніпропетровська, а також на “прилеглих територіях”.
• Також відомо, що 26 листопада 2013 року в 21:35 Черкаський окружний адміністративний суд в особі судді Гарань С.М. рішенням №823/3743/13-a заборонив фактично будь-кому проводити мирні зібрання в центрі Черкас на площах Соборній, Дружби народів, Театральній, Європейській та “на прилеглих до них територіях” з 26 листопада 2013 року з 26 листопада 2013 року до 25 січня 2014 року.

Як раніше повідомляла правозахисна організація Інститут Республіка:

• 24 листопада 2013 року близько 4 ранку Миколаївський окружний адміністративний суд в особі судді Оксани Малих заборонив фактично будь-кому проводити мирні зібрання у центрі Миколаєва з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року, зокрема, на площі Леніна, біля будівель обласної та міської рад, на вулиці Радянській.
• 21 листопада 2013 року о 13:45 Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Данилишина В.М. рішенням №826/18376/13-a заборонив фактично будь-кому під час мирних зібрань встановлювати “малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, із 22 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року в центрі Києва на Майдані Незалежності, вул. Хрещатик та Європейській площі у м. Києві”. Таким чином дане обмеження Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, образно кажучи, для всіх мертвих, живих і ненароджених.

Таким чином дані обмеження зазначені окружні адміністративні суди встановили, образно кажучи, для всіх мертвих, живих і ненароджених.

Проте всупереч автоматичним судовим заборонам мирні зібрання відбуваються в Миколаєві та Кременчуці. Всупереч автоматичній судовій забороні в Черкасах та на Європейській площі в Києві з метою проведення мирних зібрань встановлені намети, хоч на столичному Майдані Незалежності та спершу в Черкасах намети були знищені працівниками міліції (в Києві – мінімум тричі), а окремі учасники “Євромайдану” застосовували насильницькі дії щодо намету своїх опонентів і зруйнували намет на Бесcарабській площі в Києві. Всупереч знищенню 25 листопада в Чернігові представниками влади наметів та тимчасового затримання декількох активістів мирні зібрання все одно відбуваються. В Одесі та Дніпропетровську зібрання “Євромайдан” 25 листопада були фактично розігнані владою, бо люди з власної волі покинули місце проведення мирного зібрання після того, як їм зачитали рішення судів, намети були знищені, були брутально побиті чи тимчасового затримані декілька активістів, а один з активiстів був засуджений до адмінарешту. Проте і в Одесі, і в Дніпропетровську всупереч автоматичним судовим заборонам мирні зібрання зараз продовжують відбуватись.

У правозахисній організації Інститут Республіка, організації-учасниці Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!”, вважають дані рішення окружних адміністративних судів, ухвалені за поданням відповідних органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, неправосудними, незаконними та необґрунтованими, такими, що порушують конституційне право людей на свободу мирних зібрань.

• Неправосудними та необґрунтованими Інститут Республіка також вважає, зокрема, сім нещодавнiх “НЕавтоматичних” чи “НАПІВавтоматичних” рішень відповідних адміністративних судів, якими у Львові, Кіровограді та Житомирі заборонено встановлювати намети окремим людям, громадським об’єднанням, політичним партіям чи учасникам зібрання з конкретною назвою, а в Луганську, Одесі і в тому ж Кіровограді – проводити мирні зібрання окремим людям, політичним партіям, громадським об’єднанням та релігійним організаціям. Цікаво, що 26 листопада 2013 року суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю. в своєму рішенні №2806/7690/13-a заборонив встановлювати “малі архітектурні форми (намети, кіоски, навіси, у тому числі тимчасові та пересувні)” з 26 листопада 2013 року по 19 січня 2014 року на майдані Корольова у Житомирі не лише конкретно одному з її учасників, але й “іншим учасникам” саме безстрокової мирної акції під конкретною назвою – “Я обираю ЄС!” В усіх цих містах мирні зібрання все одно проводяться.

Згадані рішення необхідно оскаржити у відповідних адміністративних апеляційних судах. Також необхідно звернутися до Генеральної та відповідних місцевих прокуратур, щоб ті, відповідно до ст.121 Конституції України та законодавства про прокуратуру, захистили інтереси людей і здійснили нагляд за додержанням законів державними органами, оскарживши згадані рішення відповідних адміністративних судів про обмеження свободи мирних зібрань. На нашу думку, також існують всі підстави для кримінального переслідування відповідних суддів за ст.375 (“постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”) Кримінального кодексу України.

• Правозахисна організація Інститут Республіка окремо коментує той факт, що 22 листопада 2013 року в Харкові “заборонив” проведення геть усіх мирних зібрань мер Г.Кернес своїм розпорядженням №76/1 – “у зв’язку з підвищенням рівня захворюваності на грип та ГРВІ”. Та той факт, що 25 листопада 2013 року в Луганську ”заборонив” проведення з 26 листопада 2013 року по 14 січня 2014 року геть усіх мирних зібрань виконавчий комітет Луганської міської ради за підписом мера С.Кравченка своїм рішенням №3172/2 – бо зібрання “можуть створити перешкоди” у підготовці та святкуванні Нового року та Різдва Христового. Інститут Республіка наголошує, що згідно з Конституцією України та українського законодавства ні міський голова, ні будь-який орган місцевого самоврядування, не мають повноважень забороняти мирні зібрання (ч.2 ст.8, ч.2 ст.6, ст.19, ст.60, ч.1 ст.68, ст.75, ч.1 та ч.15 ст.92, ч.2 ст.120, ст.144 Конституції, ч.2 ст.41 Кримінального кодексу). Таке право має виключно суд (ч.2 ст.39, ст.182, ст.183 Кодексу адміністративного судочинства). Таким чином розпорядження Г.Кернеса та С.Кравченка є неконституційними, і існують всі підстави для кримінального переслідування міських голів Харкова та Луганська за ст.340 (“незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”), ст.364 (“зловживання владою або службовим становищем”) та ст.365 (“перевищення влади або службових повноважень”) Кримінального кодексу України.

А поки триватиме слідство та судова тяганина, члени правозахисної організації радять протестувальникам:

1). Не боятися виходити на протести всупереч таким автоматичним судовим заборонам мирних зібрань, коли суди неправосудно обмежують свободу зібрань геть усім на певній території на певний час. Такі заборони є апріорі неправосудними, незаконними та необґрунтованими.

2). Ігнорувати “фільчині грамоти” про обмеження мирних зібрань органів місцевої влади, , їх посадових і службових осіб. Не боятися проводити мирні зібрання. Такі ”фільчині грамоти” є апріорі неконституційними та незаконними.

3). Організатори таких мирних зібрань мають бути додатково захищені від міліцейських і судових репресій силами правозахисників, юристів чи народних депутатів. Зокрема, кваліфіковану допомогу можуть надати експерти Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!”

4). Протестувальників має бути багато – це зменшує ймовірність незаконних дій з боку міліції.

5). Не боятися встановлювати намети з метою проведення мирних зібрань якщо існує автоматична судова заборона встановлювати намети. Проте обов’язково додатково захистити право встановлювати намети, перш за все, присутністю великої кількості протестувальників.

6). Розраховувати на власні сили при охороні безпеки учасників зібрання. Оскільки, зокрема, в Дніпропетровську на протестувальників напали невстановлені особи, які не були вдягнені у міліцейську форму, а працівники міліції жодним чином не відреагували на їх протиправні дії.

Інститут Республіка наголошує, що відповідні окружні адміністративні суди встановили обмеження свободи мирних зібрань не тільки щодо відповідачів у справі, а й щодо невизначеного переліку суб’єктів. Таким чином дані обмеження встановлено, образно кажучи, для всіх мертвих, живих і ненароджених. Людей не було належним чином поінформовано ні про відкриття проваджень, ні про призначення судових засідань. Таким чином люди були позбавлені прав, гарантованих ст. ст. 10, 11, 16, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС). Люди були позбавлені можливості бути присутніми на судових процесах, за результатами яких їх обмежено в праві на свободу мирних зібрань. Таким чином, було порушено принцип змагальності сторін і конституційне право рівності учасників судового процесу перед законом (ст.129 Конституції України). Відповідні адміністративні суди порушили право людей на справедливий суд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Інститут Республіка також заявляє, що намети, які встановлюються з метою проведення мирних зібрань, не є малими архітектурними формами, як це хибно вважає Окружний адміністративний суд міста Києва. Це підтвердив і Шевченківський районний суд міста Києва, який 19.04.2005 відмовив КМДА у задоволенні позову про заборону встановлення наметів під час проведення акції протесту (справа № 2-5899/05 р.). Суд у своєму рішенні вказав: “Суд вважає також необґрунтованими доводи заявника щодо необхідності отримання дозволу Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА на встановлення наметів, так як намети не є “малою архітектурною формою” і отримання дозволу на їх встановлення законом не передбачено”. Інститут Республіка нагадує, що ч.1 ст.92 Конституції України встановлює: “Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина”. Таким чином, нормативно-правові акти, ухвалені місцевими органами влади не мають статусу закону і не можуть визначати реалізацію громадянами їх прав та обов’язків, зокрема, права на мирні зібрання. Міські голови, ради, їх виконавчі комітети та місцеві державні адміністрації не є законодавчими органами, а їх рішення (до яких, зокрема, апелюють працівники київської, черкаської та дніпропетровської міліції), не є законодавчими актами, тому місцеві органи влади не мають жодних конституційних повноважень регулювати питання проведення мирних зібрань включно з питанням встановлення наметів під час мирних зібрань. Свобода зібрань в Україні гарантується ст.39 та ст.22 Конституції України, а також ст.11 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і є основоположним, невідчужуваним та непорушним правом людини та громадянина (Рішення Конституційного Суду України від 19.04.2001). Згідно Конституції для реалізації цього права не потрібно жодних дозволів чи санкцій. Жоден закон України, в тому числі й закон України “Про благоустрій населених пунктів”, не передбачає отримання у міських голів, рад, їх виконкомів та місцевих державній адміністрацій, ні у якій іншій інстанції дозволу для встановлення наметів з метою проведення мирних зібрань. Отже, встановлення наметів з метою проведення акції протесту згідно Конституції та українського законодавства не потребує дозволів.

Інститут Республіка наголошує, що згідно з ст.60 Конституції України ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Інститут Республіка також наголошує, що дії працівників міліції в таких містах як Чернігів, Миколаїв, Черкаси та Київ, де міліція незаконно знищила чи забрала намети протестувальників, є перевищенням службових повноважень та незаконним виконанням злочинних наказів. В Одесі, Чернігові та Києві відбулися незаконні та безпідставні затримання та безпідставні застосовування сили та спецзасобів щодо учасників мирних зібрань з боку міліції до протестувальників під час мирних зібрань. У сутичках з демонстрантами чи знищенні наметів в Дніпропетровську, Одесі та Києві брали участь невстановлені особи, які не були вдягнені у міліцейську форму, в той час як працівники міліції жодним чином не відреагували на їх протиправні дії. Деякі учасники зібрань в Києві після затримань заявили про катування працівниками міліції. В Одесі учасники зібрань були неправосудно засуджені до адміністративних штрафів та арешту. В містах Рівне та Київ міліція та прокуратура порушила кілька кримінальних проваджень щодо подій навколо “євромайданів”.

Згідно з ч.2 ст.6 Конституції України “органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів”. На працівників МВС України покладено позитивний обов’язок захищати мирні зібрання згідно з законодавством та міжнародними угодами і зобов’язаннями України. Виконання явно злочинних наказів або розпоряджень, та незаконне перешкоджання організації або проведенню мирних зібрань є порушенням не тільки прав та свобод, а й є кримінальним злочином.

Таким чином згадані дії працівників дніпропетровської, одеської, чернігівської, черкаської, миколаївської та київської міліції та прокуратури можуть бути кваліфіковані за ст.340 (“незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій”), ст.364 (“зловживання владою або службовим становищем”), ст.365 (“перевищення влади або службових повноважень”), ст.367 (“службова недбалістьсть) ст.41 (“виконання явно злочинного наказу або розпорядження”), ст.371 (“завідомо незаконні затримання, привід або арешт”), ст.372 (“притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності”), cт.121 (“умисне тяжке тілесне ушкодження”), ст.122 (“умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”), ст.125 (“умисне легке тілесне ушкодження”), ст.126 (“побої і мордування”), ст.127. (“катування”), ст.128 (“необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”), ст.185 (“крадіжка”), ст. 186 (“грабіж”), ст.187 (“розбій”) Кримінального кодексу України. Стаття

Інститут Республіка також звертає увагу ЗМІ та громадськості України, що для законодавчої боротьби з автоматичними судовими заборонами варто, щоб Верховна Рада України ухвалила зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), де слід прописати, що обмеження свободи зібрань має встановлюватися виключно щодо відповідачів, які були належним чином повідомлені про судове засідання в справі, а позовну заяву, яка стосується невизначеного переліку відповідачів, суд має залишити без розгляду. Відповідний законопроект вже розроблений організаціями-учасницями Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!” Водночас Інститут Республіка застерігає від ухвалення прoекту спеціального закону про протести №2508а, який навпаки призведе до різкого збільшення неправосудних судових заборон мирних протестів та масових випадків кримінального та адміністративного переслідування протестувальників. Інститут Республіка зазначає, що КАС і зараз не дозволяє судам встановлювати автоматичні судові заборони. Також наголошує, що зміни до КАС є лише теоретичним порятунком від автоматичних судових заборон. В сьогочасній Україні свободу зібрань потрібно виборювати безпосередньо на вулиці.

Інститут “Республіка” звертає увагу ЗМІ та громадськості, що Верховній Раді України варто також ухвалити зміни до Закону “Про місцеве самоврядування”, які б додатково захистили від появи подібних харківському неконституційних “рішень” міських голів щодо свободи зібрань у майбутньому. Відповідний законопроект також підготовлений організаціями-учасницями Всеукраїнської ініціативи “За мирний протест!” Водночас Інститут Республіка зазначає, що чинний Закон “Про місцеве самоврядування” і зараз не дозволяє місцевим органам влади ухвалювати такі “фільчині грамоти”. Інститут Республіка застерігає також від ухвалення обох проектів спеціального закону про протести №2508а і №2508а-1,  передбачають можливість ухвалювати нові антиконституційні акти виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, покликані в неконституційний спосіб обмежити свободу мирних зібрань – тепер відповідно до спеціального закону про мирні зібрання.