Tweet

Кінець монополії

Про історію з організацією харчування для учнів шкіл, розташованих у зонах, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, мені розповів звільнений ще 1998 року за зайве правдолюбство колишній мер Корюківки Анатолій Савченко.

— Щороку в Корюківському районі відбувається тендер на обслуговування трьох міських і п'яти сільських шкіл. Раніше ніякої альтернативи не було: тендер незмінно вигравало колишнє державне, а нині госпрозрахункове підприємство "Громадське харчування". За нової влади альтернатива нарешті з'явилася: тендер на постачання продуктів у чотири сільські школи виграла приватний підприємець Людмила Синю-та, — розповідає Анатолій Іванович.

Слід зазначити, що годувати міських дітей вигідніше - їх більше. Для порівняння: у трьох школах райцентру 1788 учнів, а в селах Савенки, Хотіївка, Бреч і Рибинськ, які обслуговує Людмила Синюта, їх лише 243. До речі, найбільшу районну школу — у селі Сядрин (там 145 дітей) - без усякого тендера віддали чомусь "Громадському харчуванню".

За законом на харчування дітей-чорнобильців віком від 6 до 10 років держава має надавати на день 4,25 грн., від 10 до 14 років — 5,10 грн., старшокласників — 5,90. Але це за законом. А насправді із цією метою надають певні суми, від яких організатори харчування й танцюють. Наприкінці серпня на нараді в райвно дійшли висновку, що реальна сума харчування однієї дитини на день становить у середньому 3 гривні 18 копійок.

— Наприкінці жовтня приходжу в райвно, мене запитують: "А ви дітей теж на 4 — 5 гривень годуєте, як і "Общепіт"?" — розповідає Людмила Синюта. — Ми, як і раніше, — на 3,18. Я обурилася, телефоную в районне управління праці: "Чому це на сільську дитину надають на 2 гривні менше, ніж на міську? Чим вона гірша?" Я вимагала відшкодувати відсутню суму за два місяці. Лідія Василівна, начальник управління, сполошилася й сказала: "Давайте ви годуватимете своїх дітей до кінця року на 4 гривні, а Віра Іванівна, директор "Громадського харчування", — на З гривні". Але днями надійшла вказівка: всіх дітей, і міських, і сільських, годувати на 2 гривні 90 копійок.

Менше, та краще

У Корюківському райвно підтвердили, що сільських дітей порівняно з міськими торік було ущемлено в правах: і вересні Людмила Синюта вдувала учнів у середньому на 3,18 грн., тоді як Віра Полторацька — на 3,91 грн. У жовтні відповідні суми становили 3,19 та 4,48. "Це несправедливо", — сказали в райвно.

Хоч і несправедливо, але в тому, що учень харчується краще, нічого поганого немає. Але, коли я порівняв меню міських і сільських шкіл, виявилося, що в райцентрі на більшу суму учні харчувалися набагато гірше. От, приміром, вересневе меню одного дня у школі, яку обслуговує Людмила Синюта: суп гречаний із куркою, смажена риба з рисовим гарніром, салат, хліб, яблучний сік, вафля. Загальна вартість — 3,08 гривні. А ось меню у школі, яку обслуговує підприємство "Громадське харчування": варені сосиски з пюре, салат, хліб, какао, булочка. Загальна вартість — 3,89 гривні. У жовтні вартість їхнього обіду сягала 5 гривень, але при цьому перших страв у меню ніколи не було.

— Гроші на харчування дітей явно списують, — каже Анатолій Савченко. —Ціни виставляють просто нереальні. От дивіться: 100 грамів сосисок — 2 гривні 58 копійок. Це 26 гривень кіло! Смажена риба — 23 гривні. Та в нас свіжа максимум 6 гривень

коштує! Якщо в день на різниці цін отак "відмивати" хоча б по гривні, то на місяць "Громадське харчування" заощаджує майже 50 тисяч гривень. Як ви думаєте, куди йдуть ці гроші?

Ми вирушаємо в Корюківську гімназію. Анатолій Савченко прискіпливо з'ясовує в учителів, якого розміру була вчора на обід сосиска. Виявилося, що маленька і, як кажуть у народі, "паперова". Колишній мер пояснює, скільки, судячи з документів, вона коштує. Директор гімназії Віра Якушина злиться й заявляє, що вона вже точно не вибирає, чим дітей годують.

Директор "Громадського харчування" Віра Полторацька розповідає, як вони не шкодують ні сил, ні грошей, щоб дітки їли добре, а різні псевдо-правдолюбці їм тільки заважають. "Ви б краще подивилися, як Синюта своїх учнів годує — вона ж м'яса дітям не дає. А ще ми з нею в нерівному становищі: Синюті дозволено ставити націнку на свої продукти 30%, а нам — усього 27%", — каже Віра Іванівна.

Те, що Людмила Синюта не годує учнів м'ясом, судячи з меню, — чистої води неправда. Так само, як і нібито надзвичайні націнки: відповідно до наданих мені документів вона становить від 10 до 18%.

Передоплата та приховані платежі

Не зовсім щирою була й голова районного управління праці Лідія Верещако. Спочатку вона спростувала підтверджену в райвно інформацію про те, що дітей у вересні — жовтні було наказано годувати на 3,18 гривні на день. "Ми не можемо планувати заздалегідь, бо не знаємо, скільки буде надано грошей на харчування", — сказала Лідія Василівна.

Насправді — можуть. По-перше, інакше на листопад ніяк би не з'явилася цифра 2,9. По-друге, Лідія Верещако відразу стала собі суперечити, пояснюючи, чому в міських школах учнів можна годувати не на 3,18, а на 4 гривні й більше: "Діти хворіють. Якщо в селах на день не приходить десять чоловік, то в місті — триста. Тому "Громадське харчування" може нагодувати своїх школярів на суму, більшу за встановлену". Може, це й так, але виникає питання: чому це два місяці поспіль у трьох школах Корюківки хворіють діти?

Надану райвно інформацію про те, що в жовтні Людмила Синюта годувала учнів на 3,19 грн., а Віра Полторацька — на 4,48, Лідія Верещако також спростувала: "Я не знаю, як вони там рахували, але в нас за документами виходить, що вартість дитинодня в Синюти — 4,96".

За папером, який, як відомо, стерпить усе, дійсно виходить так. Якщо додати до цифри 3,19 вартість кількох тонн картоплі й мішків цукру, куплених підприємцем за заявкою сільських шкіл. Але який стосунок до реальної вартості харчування мають продукти, що зберігаються в шкільних підвалах, незрозуміло.

За словами Віри Полторацької, гроші за організацію безкоштовного харчування їм перераховують за фактично надані послуги. Тобто спочатку

"Громадське харчування" і Людмила Синюта надають відповідні документи — скільки витрачено, а потім ці гроші їм відшкодовують. За перший місяць навчального року "Громадському харчуванню" мали відшкодувати 153708 гривень, підприємцеві — 21579 гривень. Але от що випливає з акта про оплату за вересень.

Людмилі Синюті 29 вересня було відшкодовано 14771 гривню — тобто 68% від необхідного. "Громадському харчуванню" гроші відшкодовано копійка в копійку — 153708 гривень. Але найцікавіше те, в який спосіб це було зроблено.

Перший транш (15543 гривні) виплачено 1 вересня. Тобто було здійснено передоплату (а гроші, як сказала сама Віра Полторацька, мають перераховуватися за фактом). Решту грошей було виплачено в один день, 29 вересня, трьома траншами — по 43195, 47548 й 47421 гривні. Як відомо, коли переказують суми, вищі ніж 50 тисяч гривень, вони потрапляють у поле зору контрольних органів: що за гроші, звідки взялися, як їх витратили. Виникає питання: чому гроші за організацію безкоштовного харчування "Громадському харчуванню" переказали так, щоб не виникало зайвих питань? Що приховувати такій шанованій держав¬ній структурі, як районне управління праці?

Людмила Синюта вважає, що відповісти на ці питання має прокуратура. І бажано, не районна: Корюківка — містечко невелике, всі одне одного знають. І коли рука руку миє, правду віднайти дуже непросто.

Андрій КУЗЬМІН,

Газета "Без цензури" (№45, 2 - 8 грудня 2005 р.).