Tweet

В роботі круглого столу прийняли участь: начальник Головного управління юстиції у Чернігівській області, заступник міського голови, представники Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області, працівники прокуратури, керівництво Чернігівської виправної колонії №44, Чернігівського СІЗО№31, кримінально-виконавчої інспекції м.Чернігова, помічник Міністра внутрішніх справ, члени Чернігівської міської спостережної комісії, представники громадських організацій міста та громадських організацій України, які займаються питаннями надання безкоштовної правової допомоги засудженим та звільненим особам.

Було прийнято резолюцію, в якій констатувалось, що ставши незалежною державою, Україна має на меті побудову демократичного суспільства, у якому в повій мірі повинні забезпечуватися права людини та свободи, верховенство закону і справедливості.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу, яка надається у випадках, передбачених законом, безоплатно і кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Виходячи із чинного законодавства, держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, а вони користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених Законами України, Кримінально - виконавчим кодексом України і вироком суду.

 Відповідно до Європейських пенітенціарних правил R(2006)2 засуджені мають право на отримання правової допомоги. Обов’язком адміністрації пенітенціарних установ є надання можливості для доступу до такої допомоги. Засуджені мають право користуватися послугами юриста, як за свій рахунок, так і через систему безкоштовної правової допомоги. Європейські пенітенціарні правила передбачають конфіденційність консультацій з правових питань з юристами. Засудженим відповідно до цих Правил надається доступ до документів, які стосуються процесуальних дій щодо них, або можливість тримати такі документи у себе.

Згідно пункту 2 статті 8 Кримінально - виконавчого кодексу України кожному засудженому гарантується право на правову допомогу.

Пунктом 8 наказу №33 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 березня 2000 року, яким оголошено „Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань”, безпосередньо на начальника відділення покладається обов’язок здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати їх заяви та скарги, надавати допомогу в захисті їх прав та законних інтересів.

Згідно статті 102 Кримінально - виконавчого кодексу України „Режим у колоніях та його основні вимоги” - через діяльність режимно-оперативних апаратів має забезпечуватися реалізація прав і законних інтересів засуджених.

Крім того, частиною 3 статті 110 Кримінально - виконавчого кодексу України також передбачено, що засудженому гарантується право на правову допомогу. Для її одержання за письмовою заявою засуджених, їх близьких родичів, громадських організацій, засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем в галузі права. Ці побачення за бажанням засудженого, адвоката або іншого фахівця в галузі права можуть надаватися наодинці. Пунктом 49 „Правил внутрішнього розпорядку” воно надається в кімнаті короткочасових побачень із забезпеченням їх безпеки.

 Відповідно до Указу Президента України „Про концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні”, спрямованої на реалізацію права людини на доступ до правосуддя, метою якої є створення ефективної системи безоплатної правової допомоги, - первинної, та вторинної, вона реалізується шляхом:

-                 інформування особи про зміст її права та порядок його реалізації;

-                 забезпечення можливостей досудового вирішення правових спорів;

-                 запобігання часовим та фінансовим затратам особи на доступ до адвоката.

На жаль, в статтях 7 „Основи правового статусу засуджених” та 8 „Основні права засуджених” Кримінально - виконавчого кодексу України не закріплене положення, відповідно до якого засуджений повинен визнаватися суб’єктом правовідносин у сфері виконання покарань, як це передбачено в статті 6 Загальної декларації прав людини, що кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

В умовах сьогодення законодавством, яким передбачено доступ до правової допомоги, засуджені скористатися не мають можливості, оскільки послуги адвоката коштують дорого, а державна система, яка б забезпечувала реальний доступ засуджених до такої допомоги, не створена. Крім того, рівень підготовки персоналу кримінально-виконавчої служби на сьогоднішній день недостатній для того, щоб задовольнити потреби засуджених в отриманні правової допомоги. Особливо відчувається низький фаховий рівень при роз’ясненні, консультуванні, складанні запитів в галузі цивільного, сімейного, житлового права, земельних правовідносин.

Насторожує недостатнє знання кримінально-виконавчих правовідносин, особливо в галузі дотримання прав і законних інтересів засуджених, де на думку спостережної комісії, гарантом в дотриманні їх прав мають виступати начальники різних рівнів, а в межах відділення – керівники відділень, керівники режимних служб.

Учасники круглого столу “Із досвіду співпраці благодійної організації „Чернігівський жіночий правозахисний центр”, спостережної комісії, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в питаннях надання безкоштовної правової допомоги засудженим та звільненим особам” за результатами обговорення вирішили:

1.Ініціювати внесення змін до статті 7 та 8 Кримінально - виконавчого кодексу України, якими закріпити положення, відповідно до якого засуджений повинен визнаватися суб’єктом правовідносин у сфері виконання покарань, як це передбачено в статті 6 Загальної декларації прав людини, що кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб’єктності.

2. Ініціювати внесення змін до частини 3 статті 110 „Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови” Кримінально - виконавчого кодексу України і викласти її таким чином:

 „Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Побачення засудженого з адвокатом чи іншим фахівцем в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, надається наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або укладеної угоди, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

3.Запропонувати Державному департаменту України з питань виконання покарань внести зміни до п.49 „Побачення засуджених з адвокатом” Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (наказ №275 від 25.12.2003 року) і викласти його таким чином:

„49. Побачення засуджених з адвокатом.

 Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Побачення засудженого з адвокатом чи з іншим фахівцем в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, надаються наодинці у спеціально обладнаних кабінетах із забезпеченням їх безпеки.

Засудженим до довічного позбавлення волі побачення надаються в кімнатах короткострокових побачень, які обладнані кабінками згідно з додатком 17 до цих Правил. Побачення надається адміністрацією установи при пред'явленні адвокатом ордера або укладеної угоди, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, угоди або доручення юридичної особи, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

 Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою”.

 Учасники круглого столу вирішили направити напрацьовану резолюцію до: комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Благодійна організація „Чернігівський жіночий правозахисний центр”

м.Чернігів, вул.Толстого, 120

тел/факс: +380 4622 483 26

e-mail: lepeha _alla @ukr.net