Tweet

В Україні їх прозвали буржуями, а от у Західній Європі – ці люди одна з найшановніших категорій населення. Себто, один зі стовпів суспільства, на якому те саме суспільство і тримається. Ці громадяни забезпечують роботою та заробітком своїх підлеглих, а також платять податки та збори до місцевого бюджету. І все це не може не викликати повагу.

Ось тільки те, що на Заході респектабельно, у нас сприймається як вияв буденності. З тією різницею, що з відповідальної людини і спитають утричі більше – власне, за самого себе, за свій бізнес та колектив. Знайомтесь, ми говоримо про підприємців. Мається на увазі не великий бізнес, прозваний у народі олігархатом, а середній та малий. Ділкам найнижчої ланки так само доводиться мати справу з ледачим чиновництвом та неповороткою бюрократичною машиною. Часто-густо від такого спілкування потерпають не лишень нерви, а й права підприємців. Ну, і звісно їхній гаманець. Про те, наскільки легко вести бізнес у Чернігові і які його супроводжують труднощі – поговоримо просто зараз.

Цікаві факти

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини спільно із Поліським фондом міжнародних та регіональних досліджень та регіональних досліджень за підтримки Програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» теж вивчали це питання – чи вільно дихається підприємцям у славному місті над Десною. Дослідники опитали підприємців з Чернігова, Прилук, Ніжина, Бахмача, а також ділових мешканців відповідних районів області – усього вийшло 110 фізичних осіб-підприємців.

Найбільше опитаних працює у торгівлі – близько 60%, також чимало респондентів – у транспортній галузі - 7,3%, та у сфері послуг.

Цікаво і те, що рівень ділової свободи у нашому місті підприємці оцінили на трієчку. Тобто, у нас бізнесменів ніхто не щемить, але і літати їм теж не дозволяють. І ось що конкретно заважає підприємцям почувати себе у Чернігові немов риба у воді:

- Високі податки та збори

- Недосконале законодавство

- Корупція

- Бюрократія

- Низька купівельна спроможність населення.

Перелік звичний, але що найбільше вражає – 4 з 5 чинників, які набрали найбільшу кількість голосів, відносяться до компетенції державного управління. Тобто, неефективно працює наша влада за наші ж сплачені податки, переконані підприємці. Але, незважаючи на вагому критику, влада місцева навряд чи може з цим щось вдіяти.

Сергій Берестовий, підприємець з багаторічним стажем, голова наглядової ради ПрАТ «Насіння Чернігівщини» зауважує:

- Що таке Чернігів? Це муніципалітет. А в Німеччині з муніципалітетами чинять інакше. У будь-якій федеративній землі місцеві податки у структурі загальних становлять 50%. І якщо якась компанія схоче відкрити тут виробництво – місцева влада надасть їй податкові пільги і 75% місцевих зборів ця компанія платити не буде. Адже місцеві жителі будуть тут отримувати зарплатню, і ці кошти залишаться тут. Принесуть місту прибуток. За що сьогодні сварять Соколова? Як міського голову? Мовляв, не дає підприємництву розвиватися, податки підвищує! Але ж він не керує жодним податком! Як колишній заступник голови облдержадміністрації по фінансово-господарчих питаннях, можу стверджувати, що у 2005 році частка податків, що залишалася у місті, була більшою, аніж сьогодні. А сьогодні іде суцільна дотація з бюджету. Все, що тільки можна – забирається нагору, а потім тобі – немов з панського плеча дають якусь жалюгідну крихту-субвенцію. Який же тоді стимул розвиватися, якщо усі вершки знімуть у Києві?

Право…на чергу

Також невдоволені підприємці і тим, що представники влади різного рівня необґрунтовано часто проводять різні перевірки, накладають штрафи. Часто порушують і загальні права людини – наприклад, право на охорону здоров‘я та медичну допомогу, на соціальний захист, на недоторканність приватної власності і таке інше. Нарікають бізнесмени і на те, що деякі дозвільні структури не проводять якісну роз‘яснювальну роботу.

Досвідчений підприємець Олександр Панасюк наводить такий приклад:

- Коли переходили на нову систему реєстрації нерухомості, то 2 роки не могли зробити цього. І що найдивніше, чиновники чомусь для переходу обрали кінець року – листопад-грудень. Але ж це той час, коли у сфері нерухомості укладається більша частка угод. Люди хочуть переоформити та продати якомога більше. А чиновники призначили перехід на цей період, щоби як навмисне загальмувати увесь процес. Та й скарбниця отримала найменшу кількість відрахувань. Недобре і те, що коли перейшли на нову систему обліку, то земля та нерухомість не оформлялися, тому що ніхто не знав як це можна зробити. Тільки через півроку дозволили узаконювати будівництво. Тобто, людина, яка побудувала будинок – жила в ньому фактично безправно і чекала місяцями на якийсь папірчик, який давав їй право ввести це житло в експлуатацію.

- Водночас пан Панасюк визнає, Чернігів зі своїми підприємницькими бідами – далеко не унікальний. Такі складнощі виникають скрізь по всій Україні. До речі, напевно, керуючись тими самими думками, близько 38% респондентів опитування зазначили, що їх права у цьому місті ніхто не порушує.

В свою чергу, з Олександром Панасюком згодна Олена Барабошкіна, начальник відділу реєстраційної служби Головного управління юстиції, тієї установи, яка з січня взяла на себе функцію реєстрації нерухомості. Раніше цим відали БТІ.

Олена Барабошкіна так само визнає, що постанова Кабінету Міністрів України про порядок проведення державної реєстрації нерухомості виписана непрозоро. При цьому чиновники не хочуть роз‘яснювати людям усі тонкощі процесу, тому тим доводиться звертатися до одного і того самого органу знову і знову, щоразу вистоюючи кілометрові черги. А це просто знущання над людською гідністю! У цілому процедура реєстрації нерухомості у нас займає щонайменше 2 тижні. В той час як у Грузії ці послуги надають протягом одного дня. А з реєстрацією бізнеса від А до Я грузини впораються за пару днів, а жителі Сингапуру – за три. Українцям для цього знадобиться аж 22 дні!

Міліція та податкова напружуютьбагатьох

А невдоволені наші підприємці тим, як в Україні та у Чернігові зокрема працюють

- Міліція

- Податкова інспекція

- Верховна Рада

- І вся влада загалом.

І саме у такому порядку розташувалися антипатії бізнесменів. Бо ж саме ці установи найчастіше, на їхню думку, порушують права працюючих. А ось прокуратура, інспекція праці та місцеві адміністрації взагалі не викликають занепокоєння. Шукати справедливості від свавілля влади підприємці воліють у профспілок. Або ж намагатися захиститися власними зусиллями. І в них це теж непогано виходить. Згадайте-но лишень, який резонанс викликала у суспільстві поява Податкового Майдану, коли підприємці бастували проти прийняття нового Податкового Кодексу. Але у дослідженні Чернігівського громадського комітету захисту прав людини та Поліського Фонду з цього приводу – власного захисту - є й інший – тривожній дзвіночок: деякі намагаються зробити це за допомогою неформальних силових структур, застосовуючи які вирішують свої питання – 1,8% опитаних.

Не вірять наші бізнесмени у справедливість судів. Торік з-поміж опитаних у справах підприємницької діяльності до суду звернулися лише 3,6% респондентів. І дарма: адже як засвідчує опитування – у 75% випадків позов підприємця був повністю або частково задоволений.

Віктор Тарасов, виконавчий директор Чернігівського громадського комітету захисту прав людини теж заохочує підприємців до активнішого користування усіма тими правовими інструментами, які їм гарантує закон:

- Необхідність посилення правових можливостей підприємців на сьогодні на вістрі часу. Тим паче, що ці люди – одна з найактивніших прошарок населення нашого міста і нашої країни. Акції протесту, до яких часто вдаються підприємці, доводять: їх чують та із ними рахуються. Так, деякі з них за це постраждали, відомий факт – проти керівників Податкового Майдану і досі не закриті кримінальні провадження. Однак, підприємці довели – що вони можуть перетворитися на рушійну силу, яка здатна піднятися на захист своїх прав. Але результат був би в рази відчутніший, коли б підприємці не лише викрикувати гасла, а й ретельно вивчали українське законодавство. Незайві юридичні консультації правників та юристів. Я думаю, що з роками в Україні це набере ознак системності і юридична підтримка представників малого та середнього бізнесу стане більш доступною, якісною та повсякчасною. Але то з часом. А поки що головне – не боятися і пробувати добиватися справедливості. Як би це високопарно не звучало. Бо тільки той, хто пробує – зможе отримати і результат. А сміливим і удача посміхається. Беззаконня полюбляє тишу, темряву і спокій. А бізнесменам варто опубліковувати факти порушення їхніх прав, звертатися до ЗМІ та юристів. І тільки так можна подолати свавілля владних структур, корупцію.

А що у сусідів?

Білоруські підприємці стверджують, що проблеми їх чернігівських колег по цеху – ще квіточки. Окрім високих податків та слабкої підтримки уряду – мають білоруси на свою голову і клопіт у вигляді власного недосконалого законодавства.

Наприклад, за законами Республіки, індивідуальні підприємці мають право найняти на роботу лише родичів, а не людей, які фахово підходять на таку роботу. Також у Білорусі нерівні умови для державного та приватного підприємництва – державному сектору найчастіше перепадають ласі шматки у вигляді великих держзамовлень, а от приватники лишаються ні з чим. До переліку скарг додалася і новомодна – вимога виходу країни з Митного союзу. Надто невигідно виявилося білорусам торгувати на російських умовах.

Замість післямови

Євген Гребенников, молодий підприємець, який лише кілька років тому відкрив свою справу у сфері онлайн-реклами та дизайну переконаний:

- Для мене бізнес – це гра, в якій потрібно враховувати загальні правила та вміти знаходити виходи з різних ситуацій. Важливо лише працювати відповідно до норм законодавства і все. А ще, не дивлячись на усі проблеми, все одно пробувати починати свою справу. Це не так складно і страшно, як здається на перший погляд. Але можливість працювати на себе, займатися улюбленою справою, отримати новий досвід, вміння та нові, відкриті горизонти важать куди більше за будь-які складнощі.

За матеріалами газети «Семь дней»