HUMAN RIGHTS MONITORING IN 2005

During the project implementation period in Chernihiv region, the state of observance of the following rights was investigated:

q


freedom of peaceful assembly;

q


freedom of association;

q


freedom from torture and ill-treatment;

q


freedom from arbitrary arrest or detention;

q


the right to a fair trial and access to justice;

q


the right to privacy;

q


the right to access information about the decisions and activities of local government bodies;

q



freedom of thought, conscience and religion, freedom of expression;

In addition, to the extent possible, collective rights were studied: refugees and asylum seekers; the rights of drug addicts, HIV-infected and AIDS patients, cases of violations of environmental rights of citizens. In the process of studying the state of how these rights are implemented and observed by the authorities, the task of the Chernihiv Public Committee for the Protection of Human Rights was to record violations of the above-mentioned rights and assist in their effective restoration.

The main component of the project was the study of the main trends and cases of violations recorded by the committee. We also tried to trace the compliance of national practice on this issue with the standards of international law, in particular the norms of the European Convention on Human Rights.

Freedom of assembly








and association

One of the constitutional human rights (Article 39 of the Constitution of Ukraine) and the rights enshrined in the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms is the right to freedom of peaceful assembly. During the period under review, no significant violations by the authorities or obstruction of citizens in exercising this right in the run-up to and during the elections were recorded. There were no refusals to hold rallies. Thus, the “orange” authorities demonstrated a calm attitude towards “small architectural forms” (protest tents). Almost from the first steps of the appointment of Vladyslav Atroshenko as the governor of the region, the “Former People in Power” action was held in the central square of Chernihiv (led by Taras Voznyuk, leader of the public movement “Distalo”). For a month, participants in the picket, which stood at the doors of the Regional State Administration, distributed leaflets criticizing the appointment of “former” people to various positions. On July 13, 2005, a rally of the SDPU(o) was held in the B. Khmelnytskyi Park in Chernihiv, at which the current authorities were sharply criticized and attention was drawn to unresolved socio-political problems. In the summer, the PSPU actively declared itself with protest actions. Protest actions were also held by the “orange” forces. The authorities’ attitude towards opposition rallies was quite tolerant. On August 2, a rally organized by the SPU against the increase in utility tariffs was held near the Chernihiv City Council. About 350 people took part in it. The demonstrators protested against the decision of the City Executive Committee No. 164 “On tariffs for services for the maintenance of buildings and structures and adjacent territories”, approved on August 1. Later, this decision was protested by the prosecutor’s office on procedural grounds.

In July, the “Public Movement “Distal” (leaders – Taras Voznyuk and Oleksandr Bey) presented itself in the Chernihiv region. The movement was legalized back in April 2005 and actively advocated for the protection of consumer rights. In June-July, they held an indefinite picket of the Pryluky District State Administration due to the failure to comply with the resolution of the Supreme Court of Ukraine on the liquidation of the Pryluky market “Optimist”, which was operating with numerous violations. At the same time, the activities of the “distavalshchiks” became the subject of interested attention of the “distavalshchiks”. On August 31, 2005, a picket action was held near the walls of the city council (at that time a session of the city council was being held there), at which the newspaper “Distavalchyk”, dedicated to the corrupt activities of mayor O. Sokolov, was distributed to the sound of drums. On behalf of the picket participants, a petition was submitted to the prosecutor of the Chernihiv region, A.G. Vasylevsky, to initiate a criminal case against the mayor and some officials on the grounds of abuse of power and the presence of corrupt actions. The ChGKZPL notes that the police performed purely security functions during the actions. The organizers of the action used “black PR” – the city was plastered with a photomontage directed against the mayor, “Distavalchiky” were distributed without source data.

On October 17, 2005, two “PORAs” declared themselves with “small architectural forms” – the political party “PORA” (leader of the regional organization – Valeriy Borovyk) and the public organization “PORA” (leaders Oleksandr Lomako, Tetyana Pekur). The “PORA” party prepared a “black mark” (portraits behind bars) for the Chernihiv governor and protested against his actions. The public organization “PORA” tried to prove that the “PORA” party is political impostors who have nothing to do with the PORA ideas. Chernihiv residents witnessed a strange manifestation of post-revolutionary Ukrainian democracy at the town level, when people who argued with each other and had opposing positions stood under the same banners. The authorities did not interfere, respecting the right of both pickets to express their views. However, it should be noted that the place of the picket and the time coincided with the political groups with opposing positions.

In July, 2 cases of criminal acts against local branches of political parties were recorded. Thus, on July 1, 2005, at about 6:00 p.m., an attack was made on the office of the Chernihiv regional organization of the Ukrainian People’s Party. The police detained the hooligans and drew up a report under Article 173 of the Code of Administrative Offenses. On July 12, 2005, the secretary of the regional committee of the PSPU, Ivan Donets, was hit in the jaw by unknown assailants during a broadcast of the informational film “Russian Map” on Red Square. According to I. Donets, when they opened the screen, a police officer approached him and suggested that he go to the police station to find out who had given permission to show the “movie.” While already sitting in the police station, the secretary of the regional committee of the PSPU learned that a fight had broken out on the square. When he returned, he saw a damaged screen, broken equipment, and was punched in the face. According to I. Donets, the application for holding this event was submitted within the time limits prescribed by law. A criminal case was opened in this case.

On September 22, 2005, on the Red Square of Chernihiv, during a rally organized by the regional committee of the Ukrainian People’s Party, another “movie” was shown to Chernihiv residents – “The Price of Betrayal”. Representatives of the Ukrainian People’s Party, who were present during the screening, saw that 90% of the video footage was filmed by a Ukrainian People’s Party cameraman. But the context of the film, which concerns the well-known events of November 26, 2004 (the storming of the Chernihiv City Council), was in favor of the Ukrainian People’s Party and distorted the content of the footage. In this form, the information was conveyed to the participants of the rally. The Ukrainian People’s Party made a statement on this subject regarding the inadmissibility of using the results of the activities of public organizations in the interests of individual political forces.

In mid-October, students of the Gogol Nizhyn State Pedagogical University exercised their right to peaceful assembly outside the walls of the Ministry of Science and Education of Ukraine. After the “orange” revolution, they immediately demanded the removal of the rector of the university, V.P. Yakovets.

On October 10, 2005, students of the Gogol National Pedagogical University picketed the Ministry of Education and Science of Ukraine, but they only partially succeeded in reaching the new authorities. As a sign of solidarity, students of the Shevchenko Chernihiv Pedagogical University joined them. Young people expressed their protest against attempts to delay the conference of the labor collective, the assessment of the activities of the rector of the NSU, V.P. Yakovets, by the university administration, and the rector’s outrageous statements, which very rarely corresponded to reality. The activities of the Ministry of Education were also criticized, since, having actually legal grounds and numerous financial violations established by the KRU (Control and Audit Department), Minister Nikolayenko did not want to take responsibility for terminating the contract with the rector of NSU and shifted the heavy “burden” onto the “shoulders” and the collective court. So about 30 desperate students came to the Ministry of Education to seek the truth. They demanded the immediate dismissal of the rector, V.P. Yakovets, who not only delayed the conference of the labor collective, but also, after receiving a reprimand, appointed himself a bonus of 1,800 UAH, which he was later forced to return after it was made public. The students, having staged a picket, chanted: “It’s time for Yakovets to resign, we need to put an end to this” and “Pick up, don’t picket, Yakovets bought everyone…”. The orange flags of the Nizhyn youth wing of the National University of Ukraine attracted the attention of passers-by and passing drivers and passengers, but for some reason did not impress the officials. When many journalists arrived, the ministry employee V.D. Shynkaruk went out to the picketers, and after a long argument, several students and teachers were invited to the ministry for negotiations with Deputy Minister M.F. Stepko. The latter reported that the next day a commission of ministry representatives would arrive in Nizhyn to monitor the conference preparation process. He also promised to include students in the organizing committee and to provide 10 percent of students with the opportunity to participate in the conference.

As a result of these actions, students were included in the conference participants and elected to the university’s self-government bodies. The rector was given a warning and the question of his re-election was raised.

On October 15, 2005, doctors and educators from Prilutsk took to the city’s central square to publicly protest their unpaid wages.

On November 24, the Chernihiv district organizations of the UNP and NSNU, together with residents of the villages of Lukashivka, Petrushiv, and Sloboda, staged a picket outside the walls of the Chernihiv district prosecutor’s office. The picketers demanded that the prosecutor’s office conduct additional investigations into the cases of property loss by agricultural enterprises in the villages of Petrushyn and Sloboda. According to the protesters, the preliminary inspections by law enforcement agencies of the “Uspikh” and “Soyuz” cooperatives

were conducted superficially, with formal responses and improper execution of assigned instructions, as well as a clear cover-up of illegal actions by the heads of agricultural enterprises.

Thus, the public of the region quite actively used the right to peaceful assembly as a tool for influencing the authorities in resolving socially significant issues. This indicates that Ukrainian society is gradually getting used to this manifestation of democracy.

With the beginning of the election race, the activity of citizens in exercising the right to peaceful assembly has relatively increased. Political events looked interesting.

At the end of November, public actions of various political forces were held in Chernihiv, Pryluky and other settlements of the region on the occasion of the anniversary of the “orange” revolution. The celebration of the anniversary by the “orange parties” in Chernihiv was not particularly high-spirited. It was obvious that the once single “orange” team in the parliamentary elections would be represented by parties, each of which had its own political path and its own separate political goal.

Despite the fact that the route of the celebration was traditional – to the Shevchenko monument, then to the monument to the heroes of Independence near the Catherine Church, and then a rally on Red Square – the columns of the parties walked along distinctly different routes.

The flags of the UNP fluttered confidently, but they kept a certain distance from BYuT and NSNU all the time. The pro-government column was led by the heads of the regional state administration, Vladyslav Atroshenko and Oleh Obushny. The socialists, led by Mykola Rudkovsky, came to Shevchenko later than the others. In the ranks of the socialists, orange symbols were not noticed at all.

After laying flowers at the monuments on Red Square, a rally was held. The energy of the action was far from the events of a year ago. And the square was filled only by activists of the “orange bloc”, who gathered about 500 people.

Pryluky reacted to this date more actively. Some representatives of the politically active public of the city began the celebration in advance – on Sunday, November 20. It was then that members of several local party branches came to the central square under the slogans “Freedom cannot be stopped!” and “To Pryluky – democratic power!” In total, the rally gathered about fifty participants, while its organizers promised a thousand.

Those present watched a staging of an excerpt from Lina Kostenko’s work “Berestechko” performed by actors of the “Pervotsvit” national student theater, listened to recitations of patriotic poetic works and speeches by the head of the Chernihiv regional organization of the NRU Viktor Labazov, the head of the city organization “NSNU” Viktor Papazov, the head of the city district branch of the Christian Liberal Party Yuriy Taranov, and individual members of the aforementioned city organizations. The speakers did not tell the people anything new: they only summarized the results of the orange events and once again washed the bones of the Prilutsk authorities. As always, the city mayor, the heads of the “unpleasant” media, Prilutsk elected officials and officials got it. Wet snow and empty chatter dispersed a significant half of the participants of the orange action long before it ended.

On November 22, right on Freedom Day, members of local organizations of the Communist Party of Ukraine, the People’s Movement of Ukraine, and the Party of Regions gathered on the square opposite the city executive committee. The Communists, scattering black ribbons with the inscription “Shame!”, declared that November 22 was a day of mourning in Ukraine. They also collected signatures against the dismantling of the monument to the “leader of all peoples” located in the city square, and spoke out against the increase in tariffs for the services of “Prylukyteplovodopostachnya”.

The Regionals also did not lag behind other party members. Against the backdrop of three young men in white and blue vests, a local activist of the Party of Regions energetically and lively conducted a survey of passers-by, asking them questions such as “Did your expectations related to the Orange Revolution come true?”, “Do you agree with Viktor Yushchenko’s words, “We began to live better”?” and “Which political party do you support?”.

The police calmly performed the functions of escorting all the actions.

It is noteworthy how, compared to the previous elections, the Ministry of Internal Affairs’ vision of the role of the police in the electoral process has changed.

In early December, the head of the UMVD of Ukraine in the Chernihiv region, Major General of the militia Vasyl Kostyuk, together with his deputy – head of the public security militia, militia colonel Ivan Gamor, held a meeting with representatives of the Chernihiv branches of political parties.

Invitations were sent to all political parties and organizations officially registered in the region. The purpose of the meeting was to adjust the cooperation between the militia and party members in order to prevent fraud in the March elections to the Verkhovna Rada of Ukraine, to prevent the involvement of the militia in political pre-election battles.

The head of the UMVD reminded those present that the main task of the militia in the elections is to protect public order. Нічию із сторін міліція не підтримуватиме, зокрема, він розвіяв всі спекуляції стосовно того, що міліція підпорядкована міністру-соціалісту Юрію Луценку. Кожен міліціонер свідомо зробить свій вибір на виборчій дільниці і ніхто не вправі впливати на його волевиявлення, тим більше, ніхто з міліціонерів не буде за когось агітувати. Генерал Костюк закликав політичні партії не робити міліцію заложником своїх політичних суперечок, адже в такому разі вона виступатиме в ролі буфера, на який тиснуть з усіх боків. З нашої точки зору така позиція МВС засвідчує демократичні тенденції, які останнім часом помітні в її діяльності.

Наведені вище факти свідчать, що з наближенням парламентської виборчої кампанії, політичні сили під час реалізації права на зібрання використовують різні методи політичного піару і напруга буде зростати. Так, більше доцільно рекомендувати владі жорстко дотримуватись діючого законодавства, а міліції залишатись поза політичними баталіями.

За даними, наданими Чернігівському громадському комітету захисту прав людини управлінням МВС України в Чернігівській області у 2003 році в області було проведено 2457 публічних акцій, у яких взяли участь 1450090 чол.; у 2004 році – 3769 публічні акції, в яких взяли участь 1863385 чол.; за 6 місяців 2005 року – 1839 публічних акцій, в яких взяли участь 133657 чол. Влітку ми бачили післявиборчу тенденцію до зниження масової участі населення у публічних акціях, яка з листопада-грудня змінилася у напрямку підвищення публічної електоральної активності.

Свобода асоціацій

Громадянське суспільство досить активно заявляє сьогодні про себе, реалізуючи право на свободу об’єднань та асоціацій. Цей фактор все більш активно впливає на дії влади та на формування суспільної думки. При тодішньому губернаторі В.Атрошенко в липні 2005 року була створена громадська колегія, яка об’єднала політичні партії та НДО Чернігівщини. Засади її функціонування були обговорені та узгоджені представниками всього політичного та громадського спектру регіону.

До кінця 2005 року колегія збиралася двічі. За ініціативою політичних партій та організацій розглядалися питання, пов’язані з підготовкою до виборів, питання екологічної безпеки у зв’язку з намірами побудови РЛС у безпосередній близькості до житлових масивів та роддому міста, інші питання.

В жовтні місяці на Чернігівщині була створена коаліція НУО «Чисті вибори», до якої увійшли представники Чернігівського відділення ВГО «Комітет виборців України», ЧГКЗПЛ, ГО “Північно-Український Фонд регіонального відродження”. Мета їх діяльності – об’єднати зусилля громадських організацій для сприяння проведенню чесних виборів.

Приблизно з цього ж часу активною діяльністю засвідчила про себе громадянська мережа «Опора». Вона намагалася моніторити діяльність політичних партій, їх передвиборчі програми та обіцянки на предмет корисності для громадян і суспільства та відповідальності перед ними.

Ще влітку 2005 року було створено Моніторинговий комітет Чернігівської області з прав людини. Об’єднання зусиль ЧГКЗПЛ, М’АРТ, «Правочин» в рамках Моніторингового комітету було неформальним. Питання про те, яким чином ця коаліція легалізована, виникло в обласному управлінні юстиції, не дивлячись на те, що через пресу було зроблено повідомлення про створення даної структури. При цьому державна установа підняла питання легалізації у зв’язку з надходженням до неї інформаційних запитів чи, краще сказати, через відсутність бажання надавати відповіді.

Взагалі ж, за інформацією яка надана нам Держкомстатом України в Україні на 2003 рік було

зареєстровано

45638 Громадських організацій, в 2004 році – 49989, в тому числі організації, які мають місцевий рівень – 399 (2003), 443 (2004). Зареєстровано осередків всіх рівнів 16987 (2004). По Чернігівській області до управління статистики та управління юстиції було надіслано відповідний запит, але вмотивованої відповіді не було отримано.

Свобода слова

Протягом 2005 року ЧГКЗПЛ досліджував стан свободи слова в регіоні і зафіксував тривожну тенденцію, яка може перерости в системне порушення. На жаль, випадки адміністративного втручання в сферу редакційної політики, перш за все, щодо районних ЗМІ є непоодинокі. Так, за даними моніторингу порушень чинного законодавства щодо ЗМІ та журналістів в Чернігівській області, який був оприлюднений 29.07.05 року Чернігівським відділенням ВГО «Комітет виборців України», було наведено таку статистику:

14 порушень – порушення КЗПП

8 порушень – щодо авторських прав

3 порушення

– побиття журналістів, фізичне перешкоджання їх діяльності

22 порушення – відмова у наданні журналістам інформації офіційними особами

7 – випадки адміністративного тиску на ЗМІ

14 – випадки не допуску журналістів на публічні заходи

9 – інші випадки порушення прав журналістів

Наголошуємо на тому, що випадки порушення прав журналістів тільки тоді отримують правову перспективу, коли стають відомими широкому громадському загалу.

Соціологічне дослідження серед читачів, проведене в Чернігівському регіоні, показало наступну картину.

Лише 38,8% опитаних вважають рівень свободи ЗМІ в Чернігівській області добрим. На рівні України цей покажчик становить

– 41%. Професіоналізм місцевих журналістів цілком достатнім вважає лише 20,2%.

Роботою недержавних медіа задоволені 41% проти 22,8%

громадсько–політичних ЗМІ, засновниками яких є відповідні органи місцевого самоврядування.

Це пропорційно показує рівень довіри населення до незаангажованості ЗМІ різних форм власності.

В цілому за даними відділу у справах преси та інформації Чернігівської облдержадміністрації, які були надані в розпорядження ЧГКЗПЛ, на Чернігівщині зареєстровано 177 печатних ЗМІ (з них в 2005 році – 22). Співзасновниками 26 видань є органи місцевого самоврядування.

Українською мовою з них видається 77 видань. З видань офіційних – тільки „Життя Семенівщини” видається російською та українськими мовами. 81 видання виходять як українською так і російською мовами, 13 видань – тільки російською мовою.

Найрозповсюдженіші порушення свободи слова, пов’язані з владою – це випадки адміністративного тиску на ЗМІ, відмова надати інформацію, недопуск журналістів на публічні заходи, навіть розправа над неугодними редакторами.

На жаль, з приходом нової влади підходи на рівні районної преси змінилися не набагато.

Це напряму пов’язано зі статутами районних газет, де встановлена процедура призначення редактора районною владою за погодженням з колективом редакції. Відсутність процесів роздержавлення на районному рівні призводить до залежності редакційної політики газети від засновника, що призводить до високого рівня заангажованості редакційного матеріалу.

Колишній губернатор Чернігівської області В.Атрошенко запропонував пресі підтримати своєрідну угоду – між Асоціацією регіональних ЗМІ та державною виконавчою владою області. В цій угоді влада відмовляється від адміністративного тиску на журналістів, втручання в редакційну та кадрову політику, переслідування за критику. Цю угоду підписали 7 регіональних ЗМІ. З боку недержавних видань таких як „Сіверщина” було висловлено сумнів щодо дотримання владою своїх зобов’язань по угоді саме через наявність в статуті вищеозначеного пункту щодо призначення редактора. Ініціативу влади по впровадженню цивілізованих стосунків з пресою можна тільки вітати, тим більше, що висловлена вона була напередодні парламентських виборів. До речі радником голови облдержадміністрації, який донедавна очолював одну з структур громадянського суспільства, було призначено Ю.Паперного. Але з приходом нового губернатора М.Лаврика пан Паперний залишив свою посаду.

На тлі прозорих ініціатив влади не може пройти поза увагою реальний стан з дотриманням прав журналістів та випадки порушення прав журналістів.

Так, редактора газети „Наше життя” Бобровицького району Г.Плющ було звільнено з посади головного редактора з порушенням трудового законодавства. В той час як вона перебувала у відпустці, її заступник підписала наказ про звільнення за п.4 ст. 76 КЗпП за прогул за прогул. Її звільненню передували чисельні фінансові перевірки, які проводилися за розпорядженням голови райдержадміністрації Мозкового В.М. На трудовий колектив газети чинився тиск, аби він висловив недовіру редакторові. З цією метою декілька разів збирали трудовий колектив і неодноразово переголосовували це питання під тиском та загрозою розпуску трудового колективу.

Г. Плющ звернулась до місцевого суду Бобровицького району з вимогою поновити її на роботі. Місцевий суд відмовив їй в цьому. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області вона була поновлена на роботі. Але аналіз подій, які супроводжували звільнення пані Плющ, дає всі підстави стверджувати, що справжня причина її звільнення – активна підтримка під час виборчої компанії кандидата В.Януковича. Про це свідчить і затягування судового розгляду – слухання по справі декілька разів переносились через неявку відповідача.

Брутальний випадок тиску на районну газету „Ічнянщина” відбувся в серпні 2005 року. Голова райдержадміністрації Ічнянського району М.Глущенко, перебуваючи в конфлікті з головою селищної ради с.Парафіївки В.Карпенко (керівник районної організації УНП), вирішив використати „свою районку” для зведення рахунків. У робочий час, посадивши в авто підлеглу працівницю райдержадміністрації Н.Забіяку та кореспондента районної газети, особисто сів за кермо та через весь район подався в с.Пугове для підготовлення замовної публікації про тяжкі житлові

умови матері-одиначки, про яку нібито перестала дбати місцева влада. Але вийшов казус. На садибі застали і місцевого фельдшера і сільського голову. Кореспондент „Ічнянщини” відмовився готувати „заказуху”. Статтю ж Н.Забіяки надрукувала місцева газета „Трудова слава”. Через деякий час довелося друкувати спростування, але попри закон його було надруковано в рубриці „Резонанс”. Ситуація набрала розголосу в регіональній пресі і спричинила ряд публікацій (зокрема „Сіверщина” від 12.08.05 р.) проти утисків свободи слова на регіональному рівні.

Випадок адміністративного втручання в підписну компанію зафіксовано в Козелецькому районі. Голова Козелецької райдержадміністрації В.І.Француз оприлюднив розпорядження від 3 червня 2005 року про конкурс по організації передплати газет „Деснянська правда” (співзасновник – Чернігівська обласна рада) та „Новини принесення ” (співзасновник газети – Козелецька районна рада). Для переможців конкурсу – сільрад та поштових відділень – за даним розпорядженням передбачалися призи. Оцінюючи даний випадок, ми вважаємо його продовженням ганебної тенденції примусової підписки на видання, яка склалася ще з кучмівських часів. Свого часу, ще під час президентських виборів, ЧГКЗПЛ отримав в своє розпорядження документи, які підтверджували обов’язкову рознарядку для керівників установ і підприємств

щодо підписки „Новин Городянщини” (співзасновник – Городянська районна рада). Через цю газету розповсюджувалось 90% агітаційних матеріалів на користь провладного кандидата під час президентських виборів.

ЧГКЗПЛ зафіксував також випадок, який, на нашу думку, може вважатися фактом переслідування за виконання професійного журналістського обов’язку. Він стосується ведучого студії Інформ-новин Чернігівської

обласної державної телерадіокомпанії, журналіста Едуарда Новіка. Журналіст звернувся до ЧГКЗПЛ за допомогою в підготовці судового позову щодо незаконності об’явленої йому догани. При підготовці позову з’ясувалось, що він по завданню редакції знімав скандальну податкову перевірку ТОВ „Новий Чернігів”, яка відбулася 7.04.2005 року. Під час проведення перевірки податківці завдали тілесних ушкоджень Валерію Голубцову – члену Асоціації парламентських журналістів. Коли пан Голубців, виконуючи свій професійний обов’язок, почав знімати, п’ятеро податкових міліціонерів накинулися на нього, збили з ніг, повалили на підлогу і нанесли фізичні ушкодження, відібрали відеокамеру. Результат: відеокамеру розбито, її власнику нанесені тяжкі тілесні травми. Тільки 16 вересня 2005 року Генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу по факту незаконних дій податківців. Цю перевірку від початку і до кінця зафіксував присутній журналіст ЧОДТРК Е.Новік. Зранку службова касета зникла з його кабінету ще до приходу на роботу. Після цього почалися виклики до прокуратури, а потім йому об’явили догану за нібито прогул 21 та 27 липня 2005 року, хоча є підтверджуючі документи про те, що він робив в ці дні професійну відеозйомку. Місцевий суд Новозаводського

району м.Чернігова не задовольнив його позов. Є підстави вважати, що рішення суду по цій справі є неправосудним, а дирекція ЧОД ТРК, виносивши цю догану, готувала грунт для звільнення по факту порушення трудової дисципліни журналіста, який відзняв на плівку перевірку, корені якої знаходилися в конфлікті між тодішнім губернатором Чернігівської області В.Атрошенко та власником ТОВ „Новий Чернігів” С.Кнуренко.

Заслуговує на увагу ситуація, яка склалася щодо головного редактора газети «Ніжинський вісник» Ганни Жагловської. З 2002 року вона була єдиним депутатом Чернігівської обласної ради від ВО «Батьківщина». Після виборів 2004 року мер Ніжина Михайло Приходько, зацікавлений в «помаранчевому» іміджі, запросив Жагловську очолити газету «Ніжинський вісник», пообіцявши вирішити житлову проблему. Журналіст переїхала до Ніжину з неповнолітньою дитиною. Але дуже скоро мер визначився з політичною орієнтацією (Народний блок Литвина) і поставив жорстку вимогу – з початком виборчої кампанії висвітлювати переважно дії цієї політичної сили. Ганна Жагловська відмовилась виконувати замовлення, в результаті чого була відсторонена від керівництва газетою і опинилася без житла.

До речі, Ріпкинська районна газета «Життя Полісся» (редактор Н.П.Шопська), прийняла такі умови від голови Ріпкинської районної ради пана Коржа (Народний блок Литвина), і на період виборів газета перетворилася з районної на вузько партійну. Контент-аналіз даного видання свідчить, що протягом жовтня-грудня 2005 року 90% матеріалів стосовно політичного життя районну були матеріали про діяльність блоку Литвина або осіб, які з ним пов’язані.

Ще один факт з питання проблеми вільної преси заслуговує на увагу, з нашої точки зору. 1 серпня на колегії відділу у справах преси та інформації Чернігівської ОДА всі редактори комунальних ЗМІ отримали лист від радника тодішнього губернатора Ю.Паперного – без адресату, але з датою виконання. Серед інших питань в листі містилися вимоги надати інформацію, зокрема: схема дистрибуції; кількість передплатників; обсяги державного фінансування, співвідношення між обсягами фінансування за рахунок державного чи місцевого бюджетів та коштами, отриманими в результаті власної діяльності ЗМІ; статут, засади редакційної політики, концепція діяльності; інформацію про кадрове забезпечення та менеджмент; технічне та інфраструктурне забезпечення тощо.

На нашу думку, відповіді на деякі питання анкети можуть містити комерційну таємницю, яка є власністю видання. Крім того, влада могла б зібрати необхідну інформацію шляхом подання до редакції відповідних інформаційних запитів, витримавши при цьому всі норми закону „Про інформацію”.

Підсумовуючи наведене, зазначаємо, що наявність тривожних тенденцій у регіональних ЗМІ щодо системних порушень у галузі свободи слова на регіональному рівні, перш за все, пов’язана з фактом, що засновниками ряду видань залишається місцева влада, яка суттєво впливає на редакційну політику видань, що в свою чергу обмежує свободу слова. Як позитивну тенденцію ми оцінюємо факт укладення угоди між виконавчою владою Чернігівської області в особі губернатора та Асоціацією регіональних ЗМІ, але вважаємо її лише декларацію про наміри.

Заборона катувань та нелюдського поводження

Силами ЧГКЗПЛ здійснювався моніторинг щодо заборони катувань та жорстокого або такого, що принижує гідність, поводження (ст.3 Європейської конвенції з прав людини). За даними, які надані в розпорядження комітету Державною судовою адміністрацією України,

за 1 півріччя 2005 року судами було розглянуто 4232 скарги на дії слідчих органів, скаргу задоволено в 1944 випадках. Загальна кількість розглянутих скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб – 14154, задоволено – 6251. Щодо справ про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду – 125; до стягнення присуджено – 1091873 грн. По Чернігівський області нажаль статистика з цього питання невідома, за виключенням даних, які нам надало УМВС України в Чернігівській області.

Кількість скарг на незаконні дії працівників органів внутрішніх справ, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неправомірні дії стосовно затриманих: 2003 рік – 1, 2004 рік – 11, за 6 місяців 2005 року – 2.

Згідно ст. 6 та 13 Європейської конвенції про захисту прав і основних свобод людини громадянам гарантується право на доступ до правосуддя та справедливий суд, а також гарантується ефективний механізм захисту порушених прав.

Питання катувань та жорсткого поводження останнім часом досить часто потрапляє в центр уваги громадських організацій та ЗМІ. Так, ґрунтовно дослідила стан дотримання прав людини міліцією ЦСД „Доброчин”, резонансні публікації з цієї тематики мали місце в газеті „Гарт”. Журналістська публікація газети „Сіверщини” 5 років тому дала поштовх для розслідування справи Михайла Коваля, якою зараз опікується ЧГКЗПЛ та Харківська правозахисна група.

14 серпня 2001 року М. Коваля та його сина Д.Брика було завдано жорстоких катувань працівниками міліції вдома та у міському відділі по вул.

.

Шевченко, 13. Михайлу Ковалю було зламано ребра, спричинено струс мозку, син втратив слух, погіршився зір. Після втручання громадськості, справа зрушилася з місця. Протягом 5 років йде розслідування, справа тричі закривалась прокуратурою та знов поновлювалась. Інтереси Коваля представляє адвокат ЧГКЗПЛ Олександр Трофимов та адвокат ХПГ Аркадій Бущенко. На сьогодні проводяться слідчі дії, повинен відбутися слідчий експеримент.

Не дивлячись на те, що наказом який був виданий ще в вересні 2001 року міліціонери Гончар, Данилов та Фещенко були звільнені з органів МВС, вони досі працюють в міліції та отримали підвищення.

Випадок М.Коваля був включений до річної доповіді по Україні впливової міжнародної неурядової організації „Міжнародна амністія”. Через ЧГКЗПЛ заяву і всі матеріали справи за 5 років було передано Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

Ніні Карпачовій.

Резонанс, який надала цій справі організація „Міжнародна амністія” привів до наступного повороту в цій темі. Михайло Коваль був запрошений до виступу на прес-конференції, яку „Міжнародна амністія” давала в агенції УНІАН 27 вересня 2005 року. Там пан Коваль дав інтерв’ю кільком телеканалам, зокрема НТН. Висловлюючи своє неприйняття практики тортур в міліції Михайло Петрович висловив обурення, що після «помаранчевої» революції начальником Чернігівської міської міліції призначили «його ката». Як наслідок, підполковник міліції Едуард Альохін подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації. 30 грудня 2005 року Деснянський районний суд м.Чернігова відмовив позивачеві в задоволенні позову. Юридичну підтримку пану Ковалю надавав ЧГКЗПЛ. В рішенні суд спирався на норми Євроконвенції та рішення Європейського суду з прав людини. Нижче наводимо текс даного рішення:

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

РІШЕННЯ

Іменем України

З0 грудня 2005 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого – судді Коверзнева В.О.. при секретарі Балаба О.А.

з участю: представника позивача – адвоката Підгорної Л.С., відповідача, його представника адвоката Трофимова О.Г., представника другого відповідача – Базика О.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Альохіна Едуарда Володимировича до Коваля Михайла Петровича, ТОВ „Телестудія «Служба інформації» про захист честі, гідності, ділової репутації.

в с т а н о в и в:

19.10.2005 року позивач звернувся до суду з даним позовом до Коваля М.П. та Телекомпанії НТН і просив:

1) Визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію відомості про катування відповідача, озвучені ним 27.09.2005 року під час трансляції телекомпанією НТН телепередачі „Свідок”:

2) Зобов’язати відповідачів спростувати відомості, які порочать його особу способом

найбільш близьким до їх поширення, оголосивши резолютивну частину рішення суду в тій самій програмі, або циклі передач в той самий час – не пізніше місяця з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позову зазначив, що 27.09.2005 року в інтерв’ю журналістам Телекомпанії НТН відповідач заявив, що його та сина побили працівники міліції, при цьому назвав позивача своїм катом. Вважає поширену відповідачем інформацію негативною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.

У попередньому судовому засіданні за згодою сторін залучено в якості належного другого відповідача ТОВ „Телестудія „Служба інформації”, оскільки Телекомпанія НТН є його структурним підрозділом без статусу юридичної особи і не може брати участь у справі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала і наполягала на його задоволенні.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що давав інтерв’юю в рамках міжнародної дискусії, присвяченої застосуванню катувань працівниками міліції. Вважаючи себе жертвою вив особисте категоричне неприйняття цієї практики. Розповідаючи, що сталося з ним мав мету звернути увагу громадськості на недопустимість факту зайняття посади особами, які покривають катування, у зв’язку з чим висловив оціночні судження називаючи своїм катом позивача. Будучи допитаним в якості свідка відповідач показав, відповідач показав, що 14.08.2001 року позивач приймав особисту участь у його побитті в приміщенні ЧМВ УМВС України Чернігівській області.

Представник другого відповідача позов також не визнав і просив відмовити в його задоволенні.

Допитаний в якості свідка син відповідача – Коваль Д.М. показав, що 14.08.2001 року в приміщення ЧМВ УМВС України в Чернігівській області працівники міліції, серед яких був позивач, побили його та відповідача, завдавши чисельні тілесні пошкодження.

Допитана в якості свідка дружина відповідача – Коваль Г.П. показала суду, що 14.08.2001 року, після того як її чоловік та син повернулися з ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, вони мали чисельні тілесні пошкодження.

Допитані в якості свідків Назаренко В.Г., Перепеча В.І. Миронова Н.П. дали суду аналогічні показання.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.09.2005 року о 19 год. 40 хв. та 00 год. 15 хв. під час трансляції другим відповідачем телепередачі „Свідок” обговорювалася проблема застосування працівниками правоохоронних органів тортур по відношенню до затриманих осіб. В своєму інтерв’юю відповідач розповів, що його та сина катували працівники тамтешнього відділку міліції. Внаслідок чого він отримав струс головного мозку та чисельні тілесні пошкодження здоров’я, а син втратив слух. При цьому він зазначив, що новим начальником міліції призначили його ката. І зараз новим начальником міліції є Альохін Едуард Володимирович.

Зазначене підтверджується роздруківкою інтерв’ю (а. с. 5), зміст якої відповідачами не спростовується.