Tweet

Європейський суд з прав людини своїм рішенням по справі «Коваль та інші проти України» від 15 листопада 2012 року визнав, що мешканця Чернігова Михайла Коваля та його родичів катували працівники міліції. Зокрема, Європейський суд визнав, що відносно пана Коваля, його дружини та сина були заподіяне жорстоке поводження з боку правоохоронців, рівень якого розцінений як катування, а також те, що держава України не провела ефективного розслідування скарг на ці протиправні дії (порушення ст.3 Європейської Конвенції з прав людини).

Також було визнано порушення ст.5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) та ст.8 (право на повагу до приватного та сімейного життя і житла) щодо незаконного арешту Михайла Коваля і його сина та незаконного проникнення співробітниками міліції в їх квартиру. На закінчення, Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності) відносно пана Коваля і його сина, які скаржилися на те, що працівники міліції незаконно конфіскували перфоратор та газовий пістолет.

В якості сатисфакції Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну виплатити: 284 євро пану Ковалю (матеріальна шкода); 12000 євро пану Ковалю, 6000 євро Ганні Коваль (дружині); 12000 Євро Дмитру Бріку (сину Михайла Коваля) (нематеріальна шкода); 4500 євро всім заявникам (витрати).

Михайло Коваль, пенсіонер

«Дата 14 серпня 2001 року відбилася на всьому моєму житті. В переддень свята Дня Незалежності міліція відправила мене «святкувати» в лікарню. В це день близько 10.00 годин, до мене ввірвалися співробітники міліції в цивільному й без будь-яких санкцій та пояснень і катували спочатку вдома. Один з них бив мене по голові кулаками та табельною зброєю. Після виклику міліції сусідами, мої кати посадили мене і сина в міліцейську машину і привезли у Чернігівський міський відділ міліції по вул.Шевченка 13, де розвели по різним кабінетам. У міськвідділі до катувань приєдналися ще троє. Там працівники міліції, застосовуючи до мене і мого сина фізичну силу та тортури, примушували писати пояснення.

Мене при катуванні довго били по голові кулаками, також наносили удари і табельним пістолетом, наповненою водою пластиковою пляшкою, зламали ребро, спричинили струс головного мозку та ЗЧМТ.

Мого сина Дмитра катували при вдягнених на нього наручниках. Його також били по голові, пальцями видавлювали очі, долонями обох рук одночасно били по вухах, щоб лопнули вушні перетинки.

Фізичне катування над нами з сином супроводжувалось катуванням моральним і психічними погрозами протягом 4 годин – з 19.00 до 23.00 вечора, що здалося нам вічністю».

Розслідування цієї справи тривало понад 11 років. За цей час прокуратура декілька разів намагалася «поховати» цю справу. Ні численні медичні довідки, ні свідчення потерпілих, які впізнали своїх мучителів не стали для держави підставою карати правоохоронців. У їхніх діях компетентними органами не був знайдений склад злочину. Але завдяки втручанню правозахисників та адвокатів, постанови про закриття кримінальної справи кілька разів скасовувались. Зневірившись в справедливості українського правосуддя, в 2005 році пан Коваль звернувся до Європейського суду з прав людини. Родину постраждалих в Європейському суді представляв адвокат Аркадій Бущенко. Правову допомогу також надавали Українська Гельсінкська спілка з прав людини та Чернігівський громадський комітет захисту прав людини.

Серед фігурантів цієї справи, яких Михайло Коваль звинувачує в безпосередніх незаконних діях відносно себе та своєї родини в далекому 2001 році, є й відомі в правоохоронних колах Чернігівщини люди - це колишній начальник Чернігівського міського відділу міліції Едуард Альохін та нинішній начальник управління карного розшуку УМВС України в Чернігівській області, полковник міліції Максим Гончар.

Віктор Тарасов, Чернігівський громадський комітет захисту прав людини

Європейський суд з прав людини вже неодноразово визнавав наявність порушень ст.3 Європейської Конвенції з прав людини у справах щодо України у зв’язку з жорстоким поводженням з особами з боку працівників міліції і відсутністю ефективного розслідування відповідних скарг.

Ще в травні 2012 року у рішенні по справі «Каверзін проти України» зобов’язав Україну терміново реформувати правову систему, щоб забезпечити викорінення практики катування осіб, зокрема тих, які тримаються під вартою. Це свідчить про існування на національному рівні системної проблеми.

Але, нажаль, ситуація з катуванням в міліції тільки погіршується. Так, за даними правозахисників у 2011 році від насильства в міліції постраждав майже мільйон (980 тисяч) українців. Це значить, що кожну хвилину в органах внутрішніх справ від знущань потерпають 2 людини. Це найбільша цифра за всі роки досліджень, починаючи з 2004 року.

Катування і тортури залишились на ментальному рівні силових структур ще від часів НКВС, адже оцінкою роботи міліції є відсотковий показник розкриття злочинів, чого немає в жодній цивілізованій крані світу. А на отриманні визнання в скоєнні злочину базується вся система дізнання і слідства в Україні. Прокуратура на проводить належного розслідування таких випадків, тому для постраждалих останньою надією на справедливість залишається лише Європейський суд з прав людини.

Між тим, за інформацією прокуратури Чернігівської області, по всім (!) зверненням про незаконні методи розслідування, що надійшли до органів прокуратури області в 2009-2011 роках, прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.