Tweet

Це встановила моніторингова група Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого спільно з громадськими моніторами під час відвідування Козелецького геріатричного пансіонату Чернігівської обласної ради.

З 201 підопічного 103 – особи з інвалідністю, 43 лежачі та 45 – з обмеженими фізичними можливостями. Фактично всі мають важкі захворювання і перебувають на диспансерному обліку, однак не мають можливості отримувати в достатньому обсязі медичну допомогу. Лікар і медсестри установи, яких обожнюють підопічні, безсилі: фінансування для підтримувального лікування підопічних геріатричних установ з хронічними захворюваннями законодавчо не передбачено. «Останні два роки не отримуємо ліки, а купити за мізерні пенсії не можемо», – бідкаються пацієнти пансіонату.

Про оперативне лікування взагалі не йдеться – таких хворих не бажають поміщати до лікарень. А в серпні онкологи обласної лікарні відмовились госпіталізувати хворого, залози на обличчі якого буквально кровоточили. Після семи годин обстежень… його просто повернули до пансіонату, не надавши ніякої допомоги! Онкологічним хворим на термальних стадіях вгамовують біль кетановом і анальгіном з димедролом. Така ситуація є типовою для геріатричних установ, а для Козелецького – ще й ускладнена великою кількістю людей з важкими хронічними захворюваннями.

Іншою проблемою цієї установи є недостатній догляд лежачих підопічних.

«У відділенні відчутний запах сечі. Підопічних не вивозять на прогулянки, вони лежать без памперсів, деякі лежали в ліжках без білизни», – відзначив монітор Валерій Грець.

Причиною цього є недостатність фінансування: за чотири роки майже не збільшився основний фонд установи. Крім того, негативно впливає замала кількість молодшого медперсоналу, а також залучення його до сезонних робіт по господарству.

Третина місць пансіонату залишається вільною, хоча охочих проживати багато. Проживати в селі немічній одинокій людині набагато складніше – це визнавали всі підопічні. Однак подолати складну процедуру отримання необхідних довідок для влаштування в такі установи не під силу самотній хворій людині. От і залишаються вони помирати без можливої допомоги, а геріатричні установи працюють не на повну потужність.

Колектив пансіонату намагається забезпечити повноцінне харчування, використовуючи можливості «міцного» підсобного господарства, створені умови для проживання сімейних пар, концерти, робота гуртків та бібліотеки урізноманітнюють життя людей, які змушені останні роки життя проводити в пансіонаті. Як позитив монітори відмітили зайнятість у господарстві підопічних, які отримують оплату за свою працю, зокрема по трудовій угоді.

Рекомендації щодо розв’язання проблем та усунення виявлених недоліків будуть направлені керівництву облдержадміністрації та Міністерству соціальної політики України.