Tweet

Чорнобильці Чернігівщини не відчувають себе обласканими владою. Подвиг ліквідаторів, 27-річної давнини, коли вони долали наслідки радіаційної загрози, сьогодні можновладців майже не цікавить. У хворих, знесилених людей відбирають чи не останнє – право на якісне медичне обслуговування, скасовують доплати на оздоровлення, гальмують виділення житла і тихцем ріжуть їхні пенсії.

А є ще й інші постраждалі – ті, які на час аварії були зовсім дітьми. Нині вони дорослі, але у багатьох величезна доза опромінення викликала рак щитоподібної залози. Але «добра» місцева влада вирішила і тут навести порядок – відібрати у хворих людей статус постраждалих внаслідок катастрофи на ЧАЕС і чорнобильські посвідчення. Таких людей в області налічується майже сотня. А чиновники тим часом рапортують Києву про покращення соціального забезпечення чорнобильців. Цинічно…

Для чернігівських багатьох родин кінець 2000-х років позначений найприкрішими подіями: неочікуваною і тяжкою хворобою найрідніших та розпачливим пошуком грошей на лікування. З-поміж них тоді опинилася і родина Наталі Саверської. Про хворобу свого сина жінка дізналася якраз у розпал радісною події – хлопець закінчував виш і мав отримувати диплом. Слова медика про діагноз «рак щитоподібної залози» тоді пролунали наче грім серед ясного неба. Але хвороба не втрапила до родині за помахом долі. Ні, багато років тому, ще дитиною хлопець отримав велику дозу опромінення радіоактивним йодом. Через що його визнали потерпілим і видали дитяче чорнобильське посвідчення категорії Д. у 2008-му, коли у дорослого хлопця виявили рак і встановили зв‘язок хвороби із Чорнобильською трагедією, - Василь отримав посвідчення 1 категорії серії А. Згодом – важка і складна операція з видалення ураженого органу у столичному Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка. На щастя, операція пройшла вдало. І син жінки почав поправлятися. Але та хвороба назавжди змінила його долю – хлопець перетворився на інваліда.

Однак, той удар долі виявився не єдиним. Кілька років потому Наталія Іванівна дізнається, що її сина, без жодного медичного огляду, позбавили…статусу чорнобильця. Його група інвалідності, отримана у зв‘язку з катастрофою, була замінена на групу загального захворювання. Жодного попередження про це родина не дочекалася. Неприємність спливла назовні, коли від Пенсійного фонду надійшли нові, зменшені виплати та звичайні, непільгові, квитанції про оплату комунальних послуг. А згодом надійшла і офіційна звістка – Департамент соцзахисту населення при Чернігівські облдержадміністрації у своєму листі вимагав здати чорнобильське посвідчення хлопця. Мовляв, той статус Василеві присвоїли…незаконно.

Родина спробувала розібратися у цій проблемі самостійно. Вони з‘ясували, рішення про те, що Василь – вже не чорнобилець – винесла Комісія при облдержадміністрації зі встановлення статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

- Нам сказали, що мій син не належить до постраждалих, відповідно до переліку, визначеного статтею 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», – говорить Наталія Іванівна. – І як наслідок, обласна лікувально-контрольна комісія скасувала свій попередній висновок про встановлення причинного зв‘язку захворювання мого сина та аварією на ЧАЕС! Але такий крок – у віданні вищої за рангом інстанції! До речі, і статус хворим на рак щитоподібної залози визначається згідно з частиною 3 статті 12 цього ж Закону! До того ж, переліком захворювань, які виникають внаслідок аварії!

Аби довести свою правоту, Наталія Саверська звернулась до Центральної міжвідомчої комісії міністерства охорони здоров‘я і Державної служби з надзвичайних ситуацій. Вердикт столичних експертів був однозначним: рішення обласної ЛКК було неправомірним. Цитата з документу:

«Дітям до 18 років, які захворіли на рак щитоподібної залози, незалежно від регіону України, де вони народилися і проживають, відповідно до ст. 27, п. 7 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», захворювання пов‘язується з наслідками аварії на ЧАЕС… Враховуючи період розвитку раку щитоподібної залози після опромінення, який знаходиться в діапазоні від 5 до 40 років, цілком імовірно, що потерпілий міг захворіти на рак як до 18, так і після».

Наскільки це законно – позбавляти майже сотню громадян статусу чорнобильців ми попросили прокоментувати начальника відділу у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Ларису Мазій. До того ж, вона є членом тієї самої комісії при ОДА, яка позбавляла людей статусу постраждалих.

- Для того, щоб надати людям статус чорнобильців 1 категорії необхідно дотримання 2 умов – мати статус потерпілого відповідно до переліку статті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А по-друге, стосовно особи повинний бути встановлений причинний зв‘язок інвалідності і захворювання з наслідками Чорнобильської аварії.

Якщо з висновками столичних медиків в областному Департаменті погоджуються, то от стосвно наявності статусу постраждалих – ні.

Департамент перевищив власні повноваження – такої думки дотримуються правозахисники Віктор Тарасов та Ігор Ушкевич. Установа не мала жодного права відбирати у людей статус та документи.

Віктор Тарасов, керівник Чернігівського громадського комитету захисту прав людини:

– В інших регіонах України нічого подібного немає! Ми дізнавалися: випадки позбавлення чорнобильців статусу там – поодинокі! Але коли ццце траплялося, люди зверталися до суду і ті було повністю на боці постраждалих. А в нас майже сотня чорнобильців, кинутих напризволяще! До речі, родина Саверських, як і багато інших, намагалися оскаржити незаконне скасування доплат та переведення на іншу групу інвалідності загального захворювання. Однак для Департаменту ОДА це ще не доказ!

Ігор Ушкевич, член Чернігівського осередку правозахисної організації «Об‘єдинання Богдана Хмельницького»:

– Областная ЛКК не мала права скасовувати своє рішення. Але це не єдина помилка! Також комісія зі встановленння статуса було допущене порушення постанови Кабмину про порядок видачі посвідчень! Згідно з ним, на обласному рівні можна лише видавати, а не відбирати документи. Ці повноваження є лишень у комісії зі спірних питань при Міністерстві праці та соцполітики, але не в ОДА! Якщо, на їхню думку, людям видали посвідчення неправомірно, то якраз і місцеві чиновники повинні були звернутися до столичної комісії, яка б і вирішувала цю суперечку. Але вони не стали цього робити, а ухвалили таке рішення самостійно!

Лариса Мазий тримає удар:

- Рішення обласної комісії цілком законне. Оскільки вона має повне право, якщо знайшла помилку у видачі посвідчень, самостійно її виправити.

За роз‘яснення по даному випадку чиновники зверталися навіть у профільне міністерство – праці та соцполитики. І ось яку відповідь їм надали: – Нам відповіли: посилайтеся на статтю 11, – говорить Лариса Мазій.

Ігор Ушкевич, навпаки, впевнений:

Департамент зовсім не знається на сутності тих законів, до яких апелює. – Стаття 11 стосується саме категорії громадян,які потерпіли внаслідок аварії, а стаття 12 – постраждалих! Ці статті навіть розмежовані. Але наш обласний Департамент заявляє, що це не так. За їхніми висновками, люди повинні кваліфікуватися як потерпілі, а постраждалих не повинно бути взагалі! Вони вважають, ця категорія людей має відноситись до статті 11. Але ж таким рішенням Чернігів напряму порушує настанови свого ж власного керівництва! У своєму роз‘ясненні директор Департаменту соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи при Мінсоцполітики Олена Кравченко чітко зазначає: стаття 12 Закону стосується осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Їм статус визначається через причинний зв‘язок із захворюванням, викликаним впливом Чорнобилю.

Але те, чого не бачать у Чернігові – поступово починають помічати у Києві. До вирішення чорнобильського питання чернігівців поступово долучаються відомі народні депутати, наприклад, Олег Ляшко, медики зі світовим ім‘ям – як Віктор Сушко, керівник Центральної МСЕК, і навіть керівники міністерських департаментів. – Я певен, правда на нашому боці і ми свого обов‘язково доб‘ємося! Адже нас таких багато! – говорить Ігор Ушкевич.

Віктор Тарасов додає:

- Люди не повинні страждати через бездушність і збайдужілість чиновників. Для них вони – лише колонки цифр на папері. А насправді ж за кожною позначкою криється людська доля, сповнена трагізму. Ми зробимо все, аби обласні чиновники, в тому числі і губернатор, нас почули! І тому 26 квітня на роковини трагедії – будемо пікетувати адміністрацію!