Tweet

Позиція влади

22-го липня, майже через місяць після акції, однією з активісток ММГО “М’АРТ” було подано інформаційний запит до обласного управління УМВС. У запиті були поставлені наступні питання:

Чи відомо МВС про цей випадок?

Чи проводилося з цього приводу розслідування?

Якщо так, то які його результати?

У відповіді на запит було вказано: ця інформація управлінню відома. Після самогубства Валерія Киселя на адресу прокурора Чернігівської області, прокурора Сосницького району, прокурора Корюківського району та начальника УМВС України в Чернігівській області родичами загиблого було направлено скаргу на неправомірні дії працівників УМВС України в Чернігівській області. Прокуратура Чернігівської області доручила міліції провести службове розслідування. Воно було проведене, висновок було направлено до Прокуратури для надання правової оцінки діям працівників міліції та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. Висновку розслідування в інформаційному запиті надано не було.

Після цього ще один інформаційний запит із проханням надати висновки експертизи. було надіслано до обласної Прокуратури. У відповіді було вказано, що відповідно до ст.37 Закону України “Про інформацію” цей документ не підлягає ознайомленню за запитами.

Позиція правозахисників

Ст. 97 КПК, щодо якої проводилося службове розслідування, стосується процесуальних особливостей порушення кримінальної справи (“Обов’язковість прийняття заяв і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду”). Тобто, жодних натяків на те, що щодо затриманого застосовувалися тортури, в розслідуванні не було.

В той же час у правозахисників є всі підстави вважати, що тортури відбувалися – про це розповідав потерпілий своєму адвокату, розповідав водію таксі, з яким їхав із відділку додому, про це він розказував родині.

Сергій Буров, правозахисник, голова чернігівської громадської організації “М’АРТ”:

– Після прочитання відповіді управління МВС на інформаційний запит ми можемо скласти враження про те, що відбувалося насправді. Адже відомі багато випадків, коли прокуратура й міліція “покривають” одне одного. І після таких внутрішніх розслідувань довести правду дуже важко або зовсім неможливо.

Марія Ясеновська, президент Харківської обласної фундації “Громадська альтернатива”:

– Практика Європейського суду з прав людини показує, що в подібних випадках ми можемо говорити про презумпцію винуватості держави. Якщо до потрапляння в міліцію громадянин був фізично й психічно здоровим, а після того покінчив життя самогубством, то не постраждала сторона має доводити помилки держави, а держава має доводити, що вона нічого недозволеного не вчиняла.

На якій стадії зараз знаходить кримінальна справа, через яку Валерія Киселя забрали до райвідділку міліції, розказує адвокат потерпілого Олександр Заголець.

– Після смерті Валерія кримінальна справа стоїть на місці. Нікому не було висунуто обвинувачень, хоча по телефону слідчий обіцяє направити справу до суду. Однак самий факт, що слідчого не змінили, показує: службова перевірка не виявила ніяких порушень у діях міліції.

Перспективи

Наразі розглядається можливість передання цієї справи до Української Гельсінської спілки з прав людини для того, аби вести її як стратегічну.

Марія Ясеновська, президент Харківської обласної фундації “Громадська альтернатива”:

– Стратегічна справа – це та, яка покликана змінити або закон, або практику виконання цього закону. В нашому випадку можна говорити лише про зміну практики. Однак треба сказати, що схожих справ проти України в Європейському Суді було виграно немало, але від цього кількість катувань у міліції не зменшилася. Можемо сподіватися лише на те, що ця справа стане ще однією, і що на українську державу подіє хоча би масовість рішень Європейського Суду.

Що відбулося в Сосниці в червні 2010 року

11 червня 2010 року громадська приймальня ММГО “М'АРТ” отримала наступну інформацію:

Сосницький райвідділзатримав за підозрою в крадіжці Киселя ВалеріяЄвгеновича, 1976 р.н.Затримання проводив начальник слідчого відділу Юбицький В'ячеслав Олександрович.Дата затримання – орієнтовно 01.06.2010 року.Затриманий був не лише Валерій Кисіль, але й його родичі. Станом на ранок 11.06.2010року затриманий та його родичі були відпущені.  За словами родичів і таксиста, який візВалерія Киселя додому, Валерія у відділку били та катували. Після поверненнядодому Валерій Кисіль повісився.

Після спілкування з дружиною загиблого стало відомо наступне.

01.06.2010 близько шостої ранку дев'ятеро людей у цивільному, які представилися працівниками міліції, але посвідчень не показали, ввірвалися в будинок. Усіх членів сім'ї, які на той момент перебували в домі, в тому числі неповнолітніх дітей, ці люди утримували силою, не дозволяли пересувати по двору, не дозволяли виходити на вулицю. Поки всі члени сім'ї були в такому стані, “представники правопорядку”перевернули в домі та в господарських приміщеннях усе догори ногами. Під час “огляду” будинку зі шкатулки господарів зникла тисяча гривень.

Після цього “гості” накинулися на чоловіка середніх років, одного з членів сім'ї, змушуючи його їхати з ними. Чоловік опирався, але вони силою посадили його до машини (авто було без спеціальних номерів чи знаків, які би означали міліцію) й повезли йому, не сказавши нікому, куди саме.

Слідом за вказаною машиною на своєму автотранспорті поїхала дружина вказаного чоловіка, але це ні до чого не призвело.

За деякий час сім'ї стало відомо, що з села забрали також батьків чоловіка і 16-річного хлопчика.

Наступного ранку, за добу, стало відомо, що відвезені силою члени родини знаходяться в Сосниці. З'їздивши туди, сім'я змогла забрати тільки дитину.

В результаті цих дій близько десяти діб три людини (батьки-пенсіонери та їхній син) перебували в СІЗО в Сосниці. За весь цей час сім'я не мала змоги передати що-небудь (одяг, їжу тощо) своїм родичам. Також були неможливі побачення з ними. Сім'я до цього часу не знає, на якій підставі трьох людей такий тривалий час утримували в стінах правоохоронних органів.

Через два дні після цього випадку, в четвер 03.06.2010 року, близько половини дев'ятої вечора, до дому сім'ї знов під'їхав автомобіль, у якому знаходилися троє міліціонерів (так вони представилися) й почали залякувати господарів. У відповідь на це вони відповіли, що найняли адвоката й не збираються лишати винних без покарання. Після цього міліціонери поїхали.

З порушенням усіх норм законодавства, за три дні в Чернігові відбувся суд над затриманим Валерієм і його батьками. Адвокат казав, що справа — виграшна, що затримувати, а тим паче карати цих людей нема за що, але суд не виправдав підсудних і не випустив їх на волю. Адвокат намагався потрапити до підсудних у СІЗО, але його пускали не завжди, порушуючи передбачене законодавством право затриманого на адвоката та на побачення з ним. До батьків Валерія адвокат доступу не мав.

Коли ж адвокату таки вдалося зустрітися з Валерієм, той не зміг правдиво відповідати на питання адвоката, оскільки зустріч проводилася під наглядом працівників міліції. Лише іноді, коли нікого не було поряд, затриманий казав про те, що його б'ють, над ним знущаються й катують його.

Через це на третій день судового розгляду підсудний був неадекватним, не реагував на питання, не відповідав на них, дивився в одну точку. У його родини склалося враження, що він був під впливом якихось препаратів, був наляканий та побитий.

Після судового засідання членам родини вдалося забрати з СІЗО й відвезти з собою батьків Валерія. Його самого не відпускали, тому він лишився в стінах правоохоронних органів.

В четвер 10.06.2010 родина затриманого на автомобілі з водієм була близько 14:00 у Чернігові з наміром забрати затриманого додому, але відпустили його лише близько опівночі. І члени родини, і водій, який був в автомобілі тогодня, підтверджують, що Валерій був побитим, дуже наляканим, перебував у станішоку й у загалом неадекватному стані. Він сильно чогось боявся.

Після повернення додому чоловік не міг спати, ходив по дому й казавусій родині, що по нього приїдуть, його вб'ють і сім'ю заріжуть. Його трусило.

На ранок, 11.06.2010 стан чоловіка погіршився. Він не переставав боятися за родину й увесь час повторював, що “сосницькі” повернуться й уб’ють усіх.

За кілька годин його знайшли повішеним у сараї. В його кишені була записка: “Я все зробив сам. Поцілуйте дітей.”

Зараз родичі хочуть дізнатися всю правду про те, що відбувалося в стінах камери, хто були люди, які знущалися над Валерієм, і чи немає небезпеки для всієї сім'ї.

Родичі загиблого готові до того, що інформація буде розповсюджуватися.

Адвокат загиблого

Заголець Олександр Миколайович 066 737 11 58

Невістка загиблого

Наталя 050 942 70 94 099 204 38 50

УПРАВЛІННЯМІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 74

30.07.2010 року

Шановна Ганна Сергіївна!

УМВС України вЧернігівській області на Ваш запит щодо надання інформації про випадок самогубства громадянина Киселя В. Є. повідомляє наступне:

11 червня 2010 року близько 11 години до Корюківського РВ УМВС України в Чернігівській області надійшла інформація щодо вчинення самогубства шляхом повішання громадянина Кисіль Валерія Євгеновича, 02.06.1976 року народження, мешканець м. Корюківка,вул. Бібліотечна, 28. Вашу інформацію про те, що Кисіль В.Є. був мешканцем смт Сосниця не підтверджуємо.

11.06.2010 року від громадянки Биченко Ніни Євгенівни (родички гр. Кисіль В.Є.) на адресу прокурора Чернігівської області, прокурора Сосницького району, прокурора Корюківського району та начальника УМВС України в Чернігівській області було направлено скаргу на неправомірні дії працівників УМВС України в Чернігівській області.

21.06.2010 року до ЮСУМВС України в Чернігівській області з прокуратури Чернігівської області надійшло доручення про проведення службового розслідування по вищевказаній скарзі.

09.07.2010 року до прокуратури Чернігівської області було надано висновок службового розслідування по дорученню прокуратури Чернігівської області по факту самогубства гр. Кисіль В.Є. для надання правової оцінки діям працівників міліції та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

З повагою,

Перший заступник начальника УМВС України в Чернігівській області

В.М. Костильов

Громадська приймальня ММГО “М’АРТ”