Tweet

Ми вважаємо своїм обов'язком звернутися до Вас на підставі ст. 40 Конституції України, яка наголошує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисто звертатися до органів державної влади, органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Звертаємося у зв'язку із неконституційністю п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2857-17 , документ 2857-17).

Існування п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який не відповідає критеріям якості законодавства (не містить чіткого, такого що не допускає подвійного тлумачення визначення розміру і порядку надання соціальних гарантій, не дозволяє громадянам України ґрунтовно передбачати наслідки своїх дій) створює небезпеку порушення зобов'язань України в сфері прав людини та вкрай негативно впливає як на українське суспільство, так і на авторитет України на міжнародній арені.

У пункті 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» чітко вказано те, що у 2011 році положення щодо чорнобильців, дітей-війни, пенсіонерів військовослужбовців застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України виходячи з фінансового ресурсу бюджету на 2011 рік.

Ці зміни передбачають скасування конкретизованих обсягів соціальних прав і гарантій, які закріплені спеціальними законами для цих людей.

Це робиться шляхом передачі повноважень установлювати розмір соціально-економічних гарантій Кабінету міністрів України, який буде на власний розсуд, виходячи із фінансових можливостей держави визначати хто і в якому розмірі буде достойний цих гарантій.

Ураховуючи відсутність фінансування цих пільг навіть сьогодні, коли закон чітко встановлює їхній розмір і у кожного є можливість захистити свої права у суді, то цілком очевидним є те, що цей шлях обраний державою, є способом, не виконуючи записані у законі соціально-економічні права та їхні гарантії, уникати відповідальності за їхнє невиконання.

Порядок надання і визначення розмірів указаних пільг за рішенням Кабінету Міністрів України є порушенням принципів верховенства права - принципу пропорційності, забезпечення правових очікувань, правової певності. Прийняття підзаконних рішень в Україні не забезпечене достатньо відкритою процедурою і доступністю для широкого загалу громадян, яких вони стосуються. Запропонований порядок також суперечить визначеній у Законі «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» вимозі щодо встановлення законами основних державних соціальних гарантій, до яких належать також розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

У цьому контексті важливо підкреслити, що при ініціюванні перегляду умов здійснення соціального захисту в Україні слід виходити із конституційних положень щодо невідчужуваності і непорушності прав людини та недопустимості звуження їх змісту й обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Крім того, рівень юридичної сили актів органів виконавчої влади значною мірою поступається нормам законів, оскільки Конституцією України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Переведення визначення умов соціального забезпечення на рівень органів, які повинні забезпечувати виконання законодавчих рішень, призведе до порушення стабільної і передбачуваної системи прав громадян та знизить гарантії їх реалізації.

Тому фактично мова йде про скасування соціально-економічних прав та гарантії через неможливість їхнього ефективного захисту в судовому порядку. Позбавляючи прав людини судового захисту, держава позбавляє громадян і самих прав, оскільки таке право стає фікцією.

Крім того, сумнівною виглядає передача до Кабінету міністрів України повноважень встановлювати конкретні обсяги соціальних гарантій. Конституція України чітко говорить про те, виключно законами України визначаються: «права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, ...». Тобто, це означає, що ці повноваження належать Верховній Раді України.

Важливо також зазначити, що громадськість і експерти у галузі захисту прав людини зазначають, що зазначені зміни до закону не відповідають критеріям якості законодавства, сформульованим у рішеннях Європейського Суду з прав людини та порушує норми Конституції України.

На нашу думку, будь-які закони, які спрямовані на реформування соціальних гарантій та пільг, повинні відповідати встановленим засадам реформування, що з вказаного закону не простежується. Водночас, лише має місце перерозподіл повноважень між органами влади щодо ряду соціальних гарантій окремим категоріям громадян.

Слід звернути увагу що, п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не відповідає засадам реформування соціальних гарантій та пільг, оскільки він практично не пов`язаний з основними нормативно-правовими актами, відповідно до яких відбувається процес реформування, не співпадає з основними шляхами такого реформування та містить відсилочні положення, які надають Кабінету Міністрів України надмірні повноваження врегулювати ці відносини.

Тому, згідно з частиною 2,статті 150 Конституції України, статті 40 Конституції України, пунктом 4 частини 1 статті 13, частиною 1 статті 41, частиною 2 статті 39 Закону України «Про Конституційний Суд України» просимо направити Конституційне подання про невідповідність Конституції України положення пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» до Конституційного Суду України.

З повагою,

Володимир Яворський

Виконавчий директор

Української Гельсінської спілки з прав людини