Tweet

До історії питання

На початку березня в україно- та російськомовному Інтернеті активно поширювалася інформація про продаж одного з чернігівських банків. Навіть якщо сьогодні зробити пошук за назвою цього банку значна кількість результатів пошуку буде саме на цю інформацію. В той час чернігівська міська молодіжна громадська організація реалізовувала соціальний проект – випуск газети “Вчасно”. Інформаційна газета “Вчасно” виходила два рази на тиждень, висвітлюючи події, які трапилися в Україні та на Чернігівщині. І не звернути увагу на питання, яке стосувалося одного з чернігівських банків, звичайно не змогла.

Після безрезультатної спроби отримати інформацію від самого банку та пошуку в Інтернеті офіційного сайту банку, редакція вирішила піти найбільш зрозумілим та простим шляхом: задати це питання на шпальтах газети. Стаття, яка вийшла 14 березня, так і називалася: “В Чернігові готується до продажу “Полікомбанк”?” Матеріал був взятий з Інтернету, де він знаходиться і зараз, причому в статті були тільки оцінювальні судження, які не містили конкретної інформації. Під фотографією банку, кеглем значно більшим ніж матеріал статті, редакція запропонувала керівництву банку підтвердити чи спростувати інформацію, яка отримала доволі широкого наголосу в українських ЗМІ. Таким чином, редакція, використовуючи закон “Про інформацію”, звернулась з інформаційним запитом до банку. В колонтитулах газети вказувалися і телефон, і електронна пошта, і адреса для листування, тому вийти на зв’язок з редакцією газети не викликало б проблем.

“Полікомбанк”, до якого зверталися в статті, не відповів. Замість цього він розмістив в тому ж самому Інтернеті інформацію, яку вважав спростуванням. Редакція газети, базуючи свою роботу на принципах об’єктивної журналістики, вже в наступному номері газети від 17 березня повністю розміщує інформацію банку з вказуванням телефонів “гарячої” лінії. І це при тому, що в газеті, яка видавалася як соціальний проект, реклами не було взагалі.

Здавалося б інцендент вичерпано. Читач отримав інформацію.

Комерційний банк проти неприбуткової громадської організації

Через деякий час редакція газети отримує позовну заяву про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в якій банк вимагає спростувати недостовірну інформацію, а за її поширення стягнути на свою користь 50 тисяч гривень та відшкодувати судові витрати. Причому в позовній заяві, взагалі, не згадується про другу статтю. Банк обґрунтовує, що він вимушений був понести додаткові витрати в зв’язку з притягненням спеціалістів по дезавуації розповсюдження відповідачем повідомлень та збільшення звернень вкладників про дострокове витребування депозитів та зменшення кількості відкриття нових вкладів. Причому цікаво що в якості аргументації порівнюється період за два тижні 2005 та такі ж самі два тижні 2006 року. Ще одним аргументом позивача було надання значної кількості чернігівських газет, де банк розмістив власну іміджеву інформацію.

Судова заява, якщо вона буде задоволена, практично ставить “хрест” не лише на газеті, а і на діяльності організації взагалі. Це по-перше.

По-друге, спроба банку пред’явити позов виданню, яке розповсюдило соціально значиму інформацію, є, на нашу думку, типовим явищем наступу на свободу слова, яке не можливо проігнорувати.

Будь-яка цивілізована установа, навіть, якщо вважає, що її образили, або похитнули ділову репутацію, на нашу думку, спробувала б спочатку з’ясувати хто і чому це зробив та вимагала б спростування саме на шпальтах цього видання, яке на його думку нанесло великого збитку.

Що робить “Полікомбанк” та його голова Правління Микола Тарасовець? Скоріше чого він не робить? Він не звертається до газети, яка мала в принципі розмістити всю інформацію, яку надасть банк, безкоштовно. Замість цього у більшості чернігівських обласних та міських газетах розміщується іміджева інформація про банк, а потім вимагається від засновника газети “Вчасно” відшкодувати її розміщення. Цікаво те, що всі інформаційні матеріали розміщувалися тільки наприкінці березня, напередодні дня виборів. Про вибори згадується і в розміщених матеріалах. Після 28 березня і до кінця липня банк в обласній та міській пресі розмістив тільки одну інформацію – про обслуговування пенсіонерів. З цього можна зробити тільки один висновок – Микола Тарасовець, який йшов п’ятим у списку блоку “Наша Україна”, використовуючи ситуацію, намагається заставити у судовому порядку позапартійну громадську організацію проплатити власні передвиборні матеріали.

Чи може “Наша Україна” чомусь ображається на газету “Вчасно” та через дії пана Тарасовця “зводить рахунки”? Але, моніторинг чернігівських ЗМІ, який постійно проводить “Молодіжний інформаційний центр”, показує, що за період з першого грудня по перше квітня в газеті “Вчасно” у загальноукраїнських новинах розміщено 22 матеріали, а у чернігівських – 20 матеріалів про діяльність блоку, що є другим результатом по висвітленню політичних партій та блоків у період виборів. Нагадаємо, що на відміну від інших видань, вся інформація як про “Нашу Україну”, так і про інших суб’єктів виборчих перегонів розміщувалася безкоштовно.

Про упереджене ставлення до газети та громадської організації з боку пана Тарасовця, на нашу думку, говорить той факт, що водночас з виходом матеріалу в газеті “Вчасно” була видана стаття з тією ж самою інформацією в іншій чернігівській газеті, яка має значно більший тираж. Ще раніше друга чернігівська газета навіть розмістила рекламу про допомогу в поверненні депозитів з “Полікомбанку”. Наскільки нам відомо, судових позивів проти цих видань, які належать впливовій медійній групі, не було.

Які ж мотиви у діях “Полікомбанку”?

До подання позовної заяви ніхто з членів організації та редакторського колективу взагалі нічого не знав про роботу “Полікомбанку”, окрім вже згадуваних матеріалів, що поширювалися в Інтернеті (як проти банку так і довідкова інформація про банк). Нам навіть спочатку стало приємно, що банк так дорого оцінює вплив газети саме на його вкладників. Але на той час газета розповсюджувалася тільки в місті Чернігові і тільки в державних установах та на ринках міста. А, якщо проаналізувати ті статті, які розмістив пан Тарасовець про власну діяльність та про діяльність банку, то основних вкладників потрібно шукати не там. Це мікрорівень.

Де ще можна знайти інформацію про банк? Саме на сайті Національного банку України. Заходимо, і що бачимо? Якщо порівняти основні показники українських банків на перше січня 2005 року та на перше січня 2006 року, то перше, що кидається в очі – це те, що “наш” банк із 115 місця в 2005 році потрапив на 125 місце у 2006 році. Це макрорівень. Хоча ми щиро бажаємо банку за результатами цього року увійти в сотню кращих банків України.

Можливо “Полікомбанк” саме позовом проти видання “Молодіжного інформаційного центру” спробує покращити власні результати? Спочатку банк подав позов проти газети. З’ясувавши, що газета не є юридичною особою, він поширив коло відповідачів на громадську організацію “Молодіжний інформаційний центр”, яка є засновником газети. А з’ясувавши, що організація є неприбутковою, поширив позов і на видавця, який згідно укладеного з НГО договору не може впливати на зміст розміщуваних в газеті матеріалів.

Все ж, на нашу думку, в основі судового позову пана Тарасовця лежать не економічні фактори.

Ще один цікавий факт, зараз вельмишановний депутат очолює комісію, яка завідує комунальним майном області. До початку травня редакція газети перебувала саме в будівлі, яка належить фонду комунального майна облради. Оренда сплачувалася вчасно, а приміщення, яке перед в’їздом громадської організації нагадувало “бомжатник”, було приведено до ладу. Наприкінці квітня, коли закінчувався договір оренди, організації було відмовлено в його продовженні. Газета була викинута фактично на вулицю. Через це в травні не вийшло жодного номера. До сьогоднішнього дня в це приміщення не в’їхав ніхто… Перелік таких цікавих “співпадінь” можна продовжити.

Післямова

Коли розвернулася судова процедура, газета вступала в новий етап свого розвитку: від соціального видання до комерційного, хоча і неприбуткового. Тільки для того, щоб організація більш-менш могла спокійно розвиватися. Але саме цей судовий позов та невирішеність питання, на нашу думку, і змусило спонсорів припинити фінансування видання. І це при тому, що один із членів організації на “відмінно” в цьому році захистив дипломний проект в одному з чернігівських вузів на тему “Розробка проекту переходу соціальної газети “Вчасно” на комерційну основу”. В редакції почав створюватися рекламний відділ, а в газету почала приходити реклама.

Питання – хто ж насправді несе економічні збитки – банк, чи інформаційна газета “Вчасно”. І хто в такому разі несе збитки та повинен подавати позов до суду про “про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди”?

І останнє. Перше судове засідання було призначено на 20 червня. Коли на нього з’явилися відповідачі, чернігівські та київські журналісти, представники незалежної профспілки журналістів, з’ясувалося, що представник банка-позивача з’явитися на суд не зміг. Наступне засідання призначено на 28 серпня. Тобто процес розглядання судового спору “Полікомбанк” проти газети “Вчасно” та “Молодіжного інформаційного центру” затягуєтимется. Поки що газета “Вчасно” ні як соціальний проект, ні як комерційне видання не виходитиме. І це, насамперед не на користь ні громаді, ні читачам, ні “Молодіжному інформаційному центру”, який все ж хоче не тільки “працювати по грантам”, а і бути самодостатньою організацією.

Юрій Паперний, керівник інформаційних програм

ЧММГО “Молодіжний інформаційний центр”

paperniy@mail.ru