Tweet

— Пане Іване, скажіть, будь ласка, скільки і якого рангу керівників ви затримали попереднього року?

— Протягом 2006 року в органах внутрішніх справ Чернігівської області було задокументовано 40 фактів хабарництва. До кримінальної відповідальності за цей злочин сьогодні притягнуто 23 посадові особи, в тому числі 10 керівників. Зазначу, що хабарництво ми також розглядаємо як корупційне діяння.

Різниця між цими двома поняттями — хабарництвом і корупцією — в наслідках. Корупційні злочини тягнуть за собою адміністративну відповідальність (штрафні санкції), а хабарництво — кримінальну. Що стосується корупції, то наші підрозділи минулого року склали 46 протоколів про корупцію. Серед порушників — голови, заступники голів, керівники відділів райдержадміністрацій та міських рад, інші посадові особи районного масштабу.

— Чи достатньо високим є розмір штрафів за корупцію?

— З огляду на посади тих, хто притягується до відповідальності, штрафи ці не дуже великі — в межах 300-400 гривень. Тому я вважаю, що закон потребує доопрацювання. Він має передбачати однозначне звільнення державного службовця, який скоїв корупційне діяння, з роботи і позбавлення його права обіймати державну посаду на 5-10 років. Тільки так ми зможемо якимсь чином ситуацію. Натомість чинний закон дозволяє вирішувати питання про звільнення корупціонера його керівнику. А той, як правило, на це не йде. Можливо, думає, що й сам може попастися на тому самому. А коли корупціонер знає, що за скоєні діяння суд присудить йому кількасот гривень штрафу, і він залишиться на роботі, це не боротьба з корупцією, а видимість боротьби.

— Якихось п'ять-шість років тому, пам'ятаю, "в сіті" правоохоронців потрапляла переважно "дрібна рибка". Що змінилося зараз у ваших підходах до боротьби з корупцією?

— На жаль, раніше ми не так боролися з корупцією і хабарництвом, як шліфували гарну цифру. Останнім часом Міністерство внутрішніх справ повністю перебудувало свою політику, і сьогодні перед нами стоїть завдання документувати тих хабарників, які якимось чином впливають на ситуацію в районі, області, державі. Якщо раніше у нас в корупціонери потрапляли секретарі сільських рад — за те, що якусь там довідку видали, то тепер це посадовці, дії яких дійсно впливають на політику і можуть зашкодити розвитку держави. З мене сьогодні не питають за показник, з мене питають за ефективність роботи. А ефективність, як я розумію, — це коли ми затримуємо посадовців при одержанні двох, трьох, десяти тисяч доларів хабара.

— Який механізм виявлення цих посадових злочинів? Хто і як допомагає правоохоронцям виходити на слід корупціонерів, хто дає дозвіл затримувати і притягувати їх до відповідальності?

— По-перше, до нас звертаються люди, від яких вимагають хабара. На сьогодні кількість таких звернень збільшилася, що свідчить про підвищення довіри населення до правоохоронних органів. По-друге, ми отримуємо оперативну інформацію. Коли зібрано достатньо матеріалів, які дають підстави стверджувати, що людина займається хабарництвом, порушується кримінальна справа. Людину допитують, і далі процес триває у річищі кримінально-процесуального законодавства. Дозвіл на проведення оперативно-технічних заходів, згідно із законом, нам дає суд. Самоуправства, коли кого хочу — слухаю, за ким хочу — стежу, у нас немає. Це права людини, які ми також захищаємо, бо ми теж люди.

— Отже, мешканці області стали звертатися до вас частіше. Чи розцінюєте ви це як підтримку з боку населення?

— Звичайно. Коли, наприклад, ми задокументували факт хабарництва з боку начальника відділу облдержадміністрації, то в перші три дні неможливо було відбитися від дзвінків. "Молодці! — казали нам. — Продовжуйте в такому ж дусі, бо корупціонери і хабарники нас уже заїли". Той, хто не знає специфіки нашої роботи, думає, що хабарника можна швидко піймати за руку і, вибачте, посадити за грати. Ні. Це дуже копітка, напружена і серйозна робота. Тому буває й таке, що хабарника роками не притягують до відповідальності.

—         Світовий досвід показує: для викорінення корупції у багатьох країнах застосовувались досить жорсткі методи боротьби. В Китаї, наприклад, корупціонерів страчували, у Венеції свого часу їх топили в каналах... Які методи, на вашу думку, були б найефективнішими в Україні?

— Я б не сказав, що такими методами ці держави позбулися корупції. Корупція була, є і буде. Але Україна — європейська держава і ми повинні працювати за європейськими принципами, поважати права людини. Тому методи, про які ви говорите, для нас є неприйнятними. Річ у тім, що існує багато складових, які впливають на рівень корупції в державі. Одна з них — достойний рівень зарплатні держслужбовця. У нього не повинно бути підстав для скоєння корупційних діянь. Крім того, потрібно привести окремі законодавчі акти в прозоре річище. Взяти хоча б так зване рейдерство, яке починає, як кажуть, захльостувати Україну. Рейдери також дають хабарі тим же суддям, тій же міліції, прокуратурі, це не секрет. Але як може суд, що працює в одній області, правильно оцінити ситуацію з підприємством, яке знаходиться в іншій. Я вважаю, законодавчо має бути закріплено так: на чиїй території знаходиться підприємство, суд того регіону і розглядає всі пов'язані з ним позови. А наше законодавство дозволяє звертатися в будь-який суд України. Вважаю, що це неправильно. Наступне. Хабарництво і корупція підривають економічну основу держави. Тому в правовій оцінці цих діянь законодавство має бути жорсткішим. Не повинні корупціонери, як я вже казав, після покарання працювати на посадах. Крім того, всі хабарники, незалежно від того, чи є в них діти, і чи притягувалися вони раніше до кримінальної відповідальності, повинні бути затри мані і взяті під варту. Це, звичайно, прерогатива суду, але я висловлюю свою думку. Бо якщо у нас із 40 хабарників сьогодні заарештовані одиниці, то про яку боротьбу можна говорити?

—         Отже, недосконалість українського законодавства не дозволяє викорінити корупцію в окремо взятому регіоні?

—         Ця боротьба повинна бути загальнодержавною. Ми робимо все, що можемо. Не скажу, що на всі сто відсотків, бо є деякі питання, проблеми, нюанси... Але важливо те, що зараз нас ніхто не тримає за руки. Принаймні за останні два роки мені ніхто не дзвонив і не казав: "Того — чіпай, а того — не чіпай". Що ж стосується боротьби з корупцією, то я, як міліціонер-професіонал з 25-річним стажем, вважаю, що повністю викорінити її неможливо. А от звести до мінімуму — реально, якщо взятися за справу комплексно: привести у відповідність законодавство, матеріально й соціально підтримати міліцію і подивитись на правоохоронця як на людину, котра дійсно може навести порядок.

Наталія Потапчук , «Новий кур’єр», лютий 2007 року