Tweet

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які відносяться до категорії людей, які маюсь статус «дітей війни», повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. На сьогоднішній день ця сума становить біля 200 гривень на місяць. 

Але як часто буває в нашій «правовій» державі цей закон не виконується. З моменту введення в дію Закону, тобто з 1 січня 2006 року Пенсійний фонд України повинен автоматично здійснювати перерахунок пенсії та виплачувати надбавку в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Але, нажаль, реальність далека від правової норми. В ст.7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (надбавки до пенсії), здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Змінюються уряди, але з ріку в рік реального фінансування даної доплати з Державного бюджету у розмірах передбачених Законом не здійснюється.

За період з січня 2006 року по січень 2011 року держава не доплатила дітям війни майже по 6000 тис. гривень. Безумовно, що для нашого українського пенсіонера це великі гроші.

Але насправді чимало пенсіонерів, в першу чергу з сільської місцевості, навіть не знали про те, що їм належать такі доплати. Більшість з них абсолютно випадково дізнавались, що такі пільги й доплати передбачені для них Законом.

Саме після того, як про проблеми дітей війни заговорила громадськість та деякі політичні сили, пенсіонери, які недоотримуть прописані Законом доплати й пільги,  в останній рік-два почали масово зверталися в суди. Хоча добитися справедливості вдається не багатьом. 

І навіть у тих випадках, коли суди задовольняли позови, то лише частково. За останній час, не було майже жодного випадку, де б позовні вимоги дітей війни були повною мірою задоволені. 

Як правило, суди зобов’язували Пенсійний фонд перерахувати гроші лише за 12 останні місяців, що передували даті подачі позову. А з липня 2010 року приймають до розгляду позовні вимоги лише за останні 6 місяців, в іншій частині позовних вимог лишають позов без розгляду з посиланням на строк позовної давності.

Також ситуацію ускладнювала зміна порядку розгляду подібних справ. До лютого 2010 року вони розглядалися в порядку адміністративного судочинства. Згодом Верховна рада прийняла Закон, яким передбачалося, що подібні соціальні справи мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. В вересні 2010 року вже Конституційний суд визнав ці положення неконституційним і знов зобов’язував суди розгляди такі справи в порядку адміністративного судочинства.

Тож що робити громадянам, які мають статус «діти війни», та яким не нараховувалась відповідна грошова надбавка до пенсії?

Необхідно пам’ятати, що перед тим як звернутися до суду, треба звернутися до відповідного управління Пенсійного фонду України за місцем проживання та отримати відповідь про те, що Управління ПФУ виплачує вам надбавку у значно меншому розмірі, аніж встановлено законодавством.

Після цього необхідно в місячний строк звернутися до суду з позовною заявою. Треба зазначити, що ці справи у суді можуть розглядатися і без участі позивача.

Як свідчити практика та досвід Чернігівського громадського комітету захисту прав людини в цілому ці позови розглядаються судами та задовольняються. Але ще раз хочу нагадати, що позовні вимоги, як правило, задовольняються частково - в межах останніх 6 місяців. Це пов'язано з терміном позовної давності, хоча все досить індивідуально та на розсуд суду.  

Але навіть отримавши рішення районного суду на свою користь, проблеми ще повністю не вирішені. Навіть, коли рішенням суду першої інстанції (районного суду) позовні вимоги частково задоволено, районне управління ПФУ автоматично і в майже усіх без винятку випадках, оскаржує його, і справа надсилається до апеляційної інстанції для перегляду. Хочу зазначити, що хоча юридично все законно, але фактично це є зловживанням правом з боку пенсійного фонду та свідоме затягування процесу вирішення справи по суті. Це наприклад, призвело до того, що на даний час в Апеляційному суді Чернігівської області накопичилося декілька тисяч справ «дітей війни» і коли буде закінчений їх розгляд - невідомо.

Після розгляду справи в апеляційному суду рішення районного суду, як правило, залишаються в силі та підлягає виконанню, тобто суд зобов'язує управління ПФУ здійснювати перерахунок пенсії за віком та провести відповідні виплати.

Тож як би не хотілося нашим пенсіонерам поскоріше отримати гарантовані державою надбавки до пенсії, але цього не виходить. Як правило, позовна заява громадянина обов'язково проходить дві інстанції: першу (районий суд) та апеляційну. І після пройденої процедури особі нараховується доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини та ряд громадських організацій – партнерів Ініціативи «Посилення правових можливостей бідних верств населення» Міжнародного фонду «Відродження», які діють в Луганській, Херсонській, Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Київській, Хмельницькій, Чернігівській, Волинській, Рівненській, Львівській областях, звернулись до Президента та Прем’єр-міністра України, як до очільників держави, із листом, в якому висловили своє занепокоєння з приводу проблеми, яка стосується системного порушення органами виконавчої влади діючого законодавства у сфері здійснення соціальних виплат такій категорії населення як «діти війни». Зокрема, у листі спираючись на численні звернення громадян стосовно державної соціальної підтримки «дітей війни», наголошується, що органами Пенсійного фонду України свідомо затягуються судові процеси по даних категоріях справ шляхом необґрунтованого та абсолютно безперспективного апеляційного та касаційного оскарження судових рішень по цих справах. В результаті чого, органи Пенсійного фонду України несуть додаткове навантаження, яке полягає у витратах робочого часу юристів Пенсійного фонду України на підготовку апеляційних та касаційних скарг в цих справах, оплаті їхньої праці, оплаті відряджень до судів апеляційної та касаційної інстанцій, оплаті судових витрат тощо. Також, зазначені дії відтягують набрання рішеннями законної сили, а відтак і реальне поновлення порушеного права «дітей війни». З іншого боку, співробітники органів судової системи витрачають свій робочий час і, відповідно, державні кошти на прийняття, розгляд та винесення рішень по однотипним судовим позовам, стосовно яких вони займають однозначну правову позицію.

Хочеться підкреслити, що особи що мають соціальний статус "дитина війни" не просять  зайвого, а лише намагаютьсь відновити свої порушенні права та отримувати хоча б ті невеличкі надбавки до пенсії, що гарантувала їм Держава. Натомість пенсіонери вимушені звертатись до суду, втрачати час, здоров’я, а в світлі даних реалій і взагалі втрачати віру у верховенство права .

Громадяни, які вважають власні права порушеними або у яких виникають труднощі з реалізацією власних прав, можуть звертатися по безкоштовну юридичну допомогу до Чернігівського громадського комітету захисту прав людини. Адреса: м.Чернігів, 14000, вул.Горького 57/1. Попередній запис за телефоном «гарячої лінії»: (022) 612-532.

Віктор Тарасов,

Виконавчий директор

Чернігівського громадського комітету захисту прав людини

На допомогу дітям війни (2011)

(Для початку подаємо запит до Пенсійного фонду)

Управління Пенсійного фонду України
в ______________________________
Адреса: _________________________

Заявник:

ПІБ:
Адреса:

ЗАЯВА
про надання інформації

Я,___________________, ___ року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.

Згідно зі статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни», з 1 січня 2007 року мені повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв’язку з наведеним вище, прошу Вас здійснити нарахування належної мені – як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2007-2011 роки та забезпечити її виплату.

Крім того, прошу повідомити, який розмір щомісячної соціальної допомоги у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни», виплачувався мені, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2.007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, 01.01.2011 року по ___________ року.

Підпис

Дата

(Після отримання відповіді на запит подаємо до суду заяву
про поновлення строків та позовну заяву)

__________________________________________________

Назва районного суду куди подається позов)
 _____________________________ (адреса)

Позивач: ПІБ особи
Адреса

Відповідач:

Управління Пенсійного фонду України
в ___________________________________
Адреса ______________________________

ЗАЯВА
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду

Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Управління Пенсійного фонду України здійснювало мені нарахування самостійно. Я не є спеціалістом в області соціального захисту, не зобов’язаний проводити перевірку розрахунків відповідача, який є органом одним з органів, уповноваженим на виконання функцій державного управління, і я не проводив таку перевірку. При цьому я вважав, що управління діє у відповідності до вимог законодавства. Крім того, управління здійснює всі виплати в цілому, без їх розмежування і мені не було достеменно відомо яка сума виплачується мені в якості соціальної допомоги, як дитині війни.

Про належні мені як дитині війни виплати мене повідомлено не було, тому про факт порушених моїх прав стало відомо лише після отримання відповіді з Управління Пенсійного фонду України в ________________________. На підставі викладеного та керуючись ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:

відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007р. по ____________р. (ця дата має бути за 6 місяців до подачі позову наприклад якщо Ви звернулися з позовом до суду 1.01.2011 року, то відповідно потрібно зазначити 1.06.2010 року)

Додатки:
1. Копія листа про надання інформації.
2. Копія відповіді управління ПФУ в ______________________
3. Копія заяви і додатками для відповідача.

_________________ р.         Підпис

______________________________________

 (Назва районного суду куди подається позов)
 ______________________________ (адреса)

Позивач:

ПІБ _________________
Адреса_________________________

Відповідач:

Управління Пенсійного фонду України

__________________________________
Адреса: __________________
тел.: _______________

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про зобов’язання доплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

У відповідності до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року (далі – Закон) я є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 Закону, з 01.01.2006 року мені повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.
Мною ___________________ р. було направлено письмове звернення до відповідача з запитом про фактично здійснені виплати и з вимогою здійснити нарахування належної мені – як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2007-2011 роки та забезпечити її виплату.

Не зважаючи на те, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач, діючи, як орган владних повноважень, відмовив мені у моєму гарантованому ст. 6 Закону праві, посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. (відповідь Управління Пенсійного Фонду додається).

Вважаю, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, відмова Відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті мені соціальної державної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України, порушує мої права на соціальний захист.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить : з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня -481 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік»- прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498 грн., з 1 листопада – 573 грн.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн., з 1 липня – 709 грн., з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня – 734 гривень.

Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 750 гривень, з 1 квітня – 764 гривні, з 1 жовтня – 784 гривні, з 1 грудня – 800 гривень.