Безкоштовна
правова допомога

(0462) 612-532


Новини

Партнери

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Харківська правозахисна група

Права людини в Україні. Онлайн-бібліотека

Стратегическая судебная защита

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів

Май право на допомогу

Мережа правового розвитку

Правовий простір

Украінський правовий портал


Останні публікації

18.04.2006   01:39Чернігівський громадський комітет захисту прав людини

МОНІТОРИНГ ПРАВ ЛЮДИНИ В 2005 РОЦІ

 

За період реалізації проекту по Чернігівській області було досліджено стан дотримання наступних прав:

q   свободи мирних зібрань;

q   свободи асоціацій;

q   свободи від катувань та жорстокого поводження;

q   свободи від необґрунтованого арешту чи затримання;

q   права на справедливий судовий процес та доступ до правосуддя;

q   права на недоторканість особистого життя (приватність);

q   права на доступ до інформації про рішення та діяльність органів місцевого самоврядування;

q   свободи думки, совісті та релігії, свобода вираження поглядів;

Крім того, по мірі можливості, досліджувалися колективні права: біженців та шукачів притулку; права наркоманів, ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, випадки порушень екологічних прав громадян. В процесі дослідження стану того, як виконуються і дотримуються ці права владою, завданням Чернігівського громадського комітету захисту прав людини було фіксувати порушення вищезазначених прав та допомога в їх ефективному відновлені.

Основним компонентом проекту було дослідження основних тенденцій та випадків порушень, зафіксованих комітетом. Ми намагалися також простежити відповідність національної практики з цього питання стандартам міжнародного законодавства, зокрема нормам Європейської конвенції з прав людини.

 

Свобода зібрань та об’єднань

 

Одним з конституційних прав людини (ст. 39 Конституції України) та прав, закріплених Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини, є право на свободу мирних зібрань. За досліджений період суттєвих порушень з боку влади, перешкоджання громадянам у здійсненні цього права у довиборчий та під час виборів зафіксовано не було. Не було відмов в проведенні акцій. Так, «помаранчева» влада демонструвала спокійне відношення до «малих архітектурних форм» (протестних наметів). Практично з перших кроків призначення губернатором області Владислава Атрошенка на центральній площі м.Чернігова проводилася акція «Бувші у владі» (керівник Тарас Вознюк, лідер громадського руху «Дістало»). Протягом місяця учасники пікету, який стояв біля дверей ОДА, роздавали листівки, в яких критикували призначення на різні посади «бувших». 13 липня 2005 року відбувся мітинг СДПУ(о) в парку Б.Хмельницького м.Чернігова, на якому гостро критикувалася діюча влада, приверталась увага до невирішених соціально-політичних проблем. Влітку активно заявили про себе протестними акціями ПСПУ. Протестні акці проводили і «помаранчеві» сили. Ставлення влади до опозиційних мітингів було цілком толерантне. 2 серпня біля Чернігівської міської ради відбулася акція, організована СПУ проти підвищення цін на комунальні тарифи. Участь в ній взяло близько 350 чоловік. Маніфестанти протестували проти рішення міськвиконкому №164 «Про тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затверджене 1 серпня. Пізніше на це рішення з процесуальних підстав було накладено протест прокуратурою.

В липні на Чернігівщині презентував себе «Громадський рух «Дістало» (лідери - Тарас Вознюк і Олександр Бей). Рух був легалізований ще в квітні 2005 року і активно виступав на захист прав споживачів. В червні-липні вони проводили безстрокове пікетування Прилуцької райдержадміністрації через невиконання постанови Верховного Суду України про ліквідацію Прилуцького ринку «Оптиміст», який працював з численними порушеннями. Одночасно предметом зацікавленої уваги «діставальщиків» стала діяльність мера м.Чернігова О.Соколова. 31 серпня 2005 року була проведена акція-пікет під стінами міськради (в цей час там проходила сесія міськради), на якій під гуркіт барабанів розповсюджувалась газета «Діставальчик», присвячена корупційній діяльності мера О.Соколова. Від імені учасників пікету на ім’я прокурора Чернігівської області А.Г.Василевського була подана петиція про порушення кримінальної справи проти мера та деяких посадових осіб за ознаками зловживань владою і наявністю корупційних дій. ЧГКЗПЛ зазначає, що міліція під час проведення акцій виконувала суто охоронні функції. Організатори акції використовували «чорний піар» - місто було заклеєно фотомонтажем, спрямованим проти мера, «Діставальчики» розповсюджувалися без вихідних даних.

17 жовтня 2005 року «малими архітектурними формами» заявили про себе дві «ПОРИ» - політична партія «ПОРА» (лідер обласної організації - Валерій Боровик) та громадська організація «ПОРА» (лідери Олександр Ломако, Тетяна Пекур). Партія «ПОРА» приготувала «чорну мітку» (портрети за гратами) для чернігівського губернатора і протестувала проти його дій. Громадська організація «ПОРА» намагалася довести, що партія «ПОРА» - політичні самозванці, які до ПОРИстських ідей не мають ніякого відношення. Чернігівці були свідками дивного прояву постреволюційної української демократії містечкового рівня, коли під однаковими прапорами стояли люди, які сперечались між собою і мали протилежні позиції. Влада не втручалась, поважаючи право обох пікетів висловлювати свої погляди. Однак зазначимо, що місце проведення пікетування та час співпав у політичних груп з протилежними позиціями.

В липні було зафіксовано 2 випадки кримінальних діянь щодо місцевих осередків політичних партій. Так, 1 липня 2005 року близько 18.00 було вчинено напад на офіс Чернігівської обласної організації Української народної партії. Міліція затримала хуліганів, склала протокол за ст.173 КпАП. 12 липня 2005 року секретарю обкому ПСПУ Івану Донцю невідомі вибили щелепу під час трансляції на Красній площі  інформаційних фільмів «Русская карта». За словами І.Донця, коли вони розгорнули екран, до нього підійшов працівник міліції і запропонував пройти до відділку, щоб з’ясувати, хто надав дозвіл на демонстрацію «кіно». Вже сидячи у відділку, секретар обкому ПСПУ дізнався, що на площі почалася бійка. Коли повернувся – побачив пошкоджений екран, побиту апаратуру і отримав удар в обличчя. За словами І.Донця, заявка на проведення даного заходу була подана у передбачені законодавством строки. По цьому випадку було порушено кримінальну справу.

22.09.2005 року на Красній площі Чернігова під час мітингу, організованого обкомом СПУ, чернігівцям було продемонстровано ще одне «кіно» - «Ціна зради». Представники ЧГКЗПЛ, які були присутні під час показу, побачили, що 90% відео ряду - це фільм знятий оператором ЧГКЗПЛ. Але контекст фільму, який стосується відомих подій 26 листопада 2004 року (штурм Чернігівської міської ради) був на користь СПУ і спотворював зміст відзнятого. В такому вигляді інформація доносилась до учасників мітингу. ЧГКЗПЛ з цього приводу зробив заяву щодо недопустимості використання результатів діяльності громадських організацій в інтересах окремих політичних сил.

В середині жовтня своє право на мирні зібрання реалізовували під стінами Міністерства науки та освіти України студенти Ніжинського державного педагогічного університету ім.Гоголя. Після «помаранчевої» революції вони відразу ж виступили з вимогою зняти ректора університету В.П.Яковця.

10.10.2005 року студенти НДПУ ім. М. Гоголя пікетували Міністерство освіти та науки України, але достукатись до нової влади їм вдалось тільки частково. На знак солідарності до них долучилися студенти Чернігівського педагогічного університету ім.Т.Шевченка. Молоді люди висловлювали свій протест проти намагання затягнути конференцію трудового колективу, щодо оцінки діяльності ректора НДУ Яковця В.П. адміністрацією ВНЗ та обурливих висловів ректора, які дуже рідко стали відповідати дійсності. Діяльність Міністерства освіти також піддавалася критиці, оскільки, фактично маючи юридичні підстави та численні фінансові порушення встановленні КРУ (контрольно-ревізійне управління), міністр Ніколаєнко не захотів взяти на себе відповідальність за розірвання контракту з ректором НДУ і переклав важкий «тягар» на «плечі» і суд колективу. Тож близько 30 відчайдушних студентів приїхали шукати правди до Міністерства освіти. Ними було висунута вимога негайного звільнення ректора Яковця В.П., який не тільки затягував конференцію трудового колективу, а й після отримання догани сам призначив собі премію у розмірі 1800 грн., яку згодом після оприлюднення був змушений повернути. Студенти, виставивши пікет, скандували: «Яковцю пора у відставку, треба ставить в цьому крапку» та «Пікетуй не пікетуй, Яковець усіх купив…». Помаранчеві прапори Ніжинського молодіжного крила «НСНУ» приваблювали погляди і увагу перехожих та проїжджаючих водіїв і пасажирів, але чомусь не справили враження на чиновників. Коли ж набігло багато журналістів, працівник міністерства В.Д. Шинкарук вийшов до пікетуючих, і після довгої полеміки кілька студентів та викладачів були запрошені на переговори до міністерства із заступником міністра М.Ф. Степком. Останній повідомив, що наступного дня в м.Ніжин прибуде комісія представників міністерства, які будуть контролювати процес підготовки конференції. Він також пообіцяв включити студентів до складу оргкомітету та надати їм можливість брати участь у конференції 10 відсоткам студентів.

Як наслідок проведення цих акцій, студенти були включені до складу учасників конференції та обрані до органів самоврядування університету. Ректорові ж було винесено попередження та було поставлене питання щодо його переобрання.

15 жовтня 2005 року прилуцькі медики й освітяни виходили на центральну площу міста, аби привселюдно обуритися заборгованістю по виплаті їм заробітної плати.

24 листопада Чернігівські районні організації УНП та НСНУ разом із жителями сіл Лукашівка, Петрушів, та Слобода виставили пікет під стінами прокуратури Чернігівського району. Пікетники вимагали від прокуратури додаткового розслідувння справ втрати майна сільськогосподарськими підприємствами сіл Петрушин та Слобода. На думку протестантів, попередні перевірки правоохоронними органами СТОВ „Успіх” та СТОВ „Союз”  проведені поверхово з формальними відписками та неналежним виконанням поставлених доручень, явним прикриттям протиправних дій керівників сільгосппідприємств.

Таким чином громадськість регіону досить активно використовувала право на мирні зібрання як інструмент впливу на владу при вирішенні суспільно-значимих питань. Це свідчить про те, що українське суспільство поступово звикає до цього вияву демократії.

З початком виборчих перегонів активність громадян щодо реалізації права на мирне зібрання порівняно збільшилась. Цікаво виглядали заходи політичного спрямування.

Наприкінці листопада в Чернігові, Прилуках та інших населених пунктах області пройшли публічні акції різних політичних сил з приводу річниці «помаранчевої» революції. Святкування «помаранчевими партіями» річниці в Чернігові пройшло без особливо піднесеного настрою. Вкидалося в очі, що колись єдина «помаранчева» команда на парламентських виборах буде представлена партіями, у кожної з яких свій політичний шлях і своя окрема політична мета.

Попри те, що маршрут святкування був традиційним – до пам’ятника Шевченка, потім до пам’ятника героям Незалежності біля Єкатерининської церкви, а далі мітинг на Красній площі – колони партій йшли підкреслено різними маршрутами.

Впевнено майоріли прапори УНП, але вони весь час тримались на певній відстані від БЮТу та НСНУ. Провладну колону очолювали керівники облдержадміністрації Владислав Атрошенко та Олег Обушний. Соціалісти на чолі з Миколою Рудьковським підтягнулись до Шевченка пізніше за інших. В рядах соціалістів помаранчевої символіки не було помічено взагалі.

Після покладання квітів до монументів на Красній площі відбувся мітинг. Енергетика дійства була далека від подій річної давності. Та і площу заповнювали лише активісти «помаранчевого блоку», яких зібралося біля 500 чоловік.

Прилуки відреагували на цю дату більш активно. Окремі представники політично-активної громадськості міста розпочали святкування заздалегідь - у неділю 20 листопада. Саме тоді під гаслами "Свободу не спинити!" і "Прилукам – демократичну владу!" на центральну площу вийшли члени кількох місцевих партійних осередків. Загалом мітинг зібрав близько п’ятдесяти учасників, тоді як його організатори обіцяли цілу тисячу.

Присутні подивилися інсценізацію уривку із твору Ліни Костенко "Берестечко" у виконанні акторів народного студентського театру "Первоцвіт", послухали декламації поетичних творів патріотичної тематики і промови голови Чернігівської обласної організації НРУ Віктора Лабазова, голови міської організації "НСНУ" Віктора Папазова, голови міськрайонного осередку Християнсько-Ліберальної партії Юрія Таранова та окремих членів згаданих міських організацій. Виступаючі нічого нового людям так і не сказали: вони лишень підсумували результати помаранчевих подій і вже вкотре перемили кісточки прилуцькій владі. Як завжди, дісталося міському голові, керівникам "неугодних" ЗМІ, прилуцьким обранцям і посадовцям. Мокрий сніг і пустопорожня балаканина розігнали значну половину учасників помаранчевої акції ще задовго до її завершення.

22 листопада, безпосередньо у День свободи, на майданчику навпроти міськвиконкому зібралися члени місцевих організацій Комуністичної партії України, Народного руху України і Партії регіонів. Комуністи, розкидаючи чорні стрічечки із написом "Позор!", заявляли, що 22 листопада – день трауру в Україні. Вони ж збирали підписи проти демонтажу пам’ятника "вождю усіх народів", розташованого на міській площі, і виступали проти підвищення тарифів на послуги “Прилукитепловодопостачання”.

Регіонали теж не відставали від інших партійців. На фоні трьох молодиків у біло-блакитних жилетах місцевий активіст Партії регіонів енергійно і жваво проводив анкетування перехожих, ставлячи їм запитання "Чи справдилися Ваші сподівання, пов’язані з помаранчевою революцією?", "Чи згодні Ви зі словами Віктора Ющенка "Ми стали жити краще"?" та "Яку політичну партію Ви підтримуєте?".

Міліція спокійно виконувала функції супроводу всіх акцій.

Заслуговує на увагу те як, порівняно з попередніми виборами змінилась бачення МВС стосовно ролі міліції у виборчому процесі.

На початку грудня начальник УМВС України в Чернігівській області генерал-майор міліції Василь Костюк разом із своїм заступником – начальником міліції громадської безпеки полковником міліції Іваном Гамором провели зустріч з представниками чернігівських осередків політичних партій.

Запрошення були надіслані всім політичним партіям і організаціям, офіційно зареєстрованим в регіоні. Метою зібрання було скорегувати співпрацю міліції і партійців з метою недопущення фальсифікацій на березневих виборах до Верховної Ради України, недопущення втягування міліції у політичні передвиборчі баталії.

Начальник УМВС нагадав присутнім, що основна задача міліції на виборах – охорона громадського порядку. Нічию із сторін міліція не підтримуватиме, зокрема, він розвіяв всі спекуляції стосовно того, що міліція підпорядкована міністру-соціалісту Юрію Луценку. Кожен міліціонер свідомо зробить свій вибір на виборчій дільниці і ніхто не вправі впливати на його волевиявлення, тим більше, ніхто з міліціонерів не буде за когось агітувати. Генерал Костюк закликав політичні партії не робити міліцію заложником своїх політичних суперечок, адже в такому разі вона виступатиме в ролі буфера, на який тиснуть з усіх боків. З нашої точки зору така позиція МВС засвідчує демократичні тенденції, які останнім часом помітні в її діяльності.

Наведені вище факти свідчать, що з наближенням парламентської виборчої кампанії, політичні сили під час реалізації права на зібрання використовують різні методи політичного піару і напруга буде зростати. Так, більше доцільно рекомендувати владі жорстко дотримуватись діючого законодавства, а міліції залишатись поза політичними баталіями.

За даними, наданими Чернігівському громадському комітету захисту прав людини управлінням МВС України в Чернігівській області у 2003 році в області було проведено 2457 публічних акцій, у яких взяли участь 1450090 чол.; у 2004 році – 3769 публічні акції, в яких взяли участь 1863385 чол.; за 6 місяців 2005 року – 1839 публічних акцій, в яких взяли участь 133657 чол. Влітку ми бачили післявиборчу тенденцію до зниження масової участі населення у публічних акціях, яка з листопада-грудня змінилася у напрямку підвищення публічної електоральної активності.

 

Свобода асоціацій

 

Громадянське суспільство досить активно заявляє сьогодні про себе, реалізуючи право на свободу об’єднань та асоціацій. Цей фактор все більш активно впливає на дії влади та на формування суспільної думки. При тодішньому губернаторі В.Атрошенко в липні 2005 року була створена громадська колегія, яка об’єднала політичні партії та НДО Чернігівщини. Засади її функціонування були обговорені та узгоджені представниками всього політичного та громадського спектру регіону.

До кінця 2005 року колегія збиралася двічі. За ініціативою політичних партій та організацій розглядалися питання, пов’язані з підготовкою до виборів, питання екологічної безпеки у зв’язку з намірами побудови РЛС у безпосередній близькості до житлових масивів та роддому міста, інші питання.

В жовтні місяці на Чернігівщині була створена коаліція НУО «Чисті вибори», до якої увійшли представники Чернігівського відділення ВГО «Комітет виборців України», ЧГКЗПЛ, ГО "Північно-Український Фонд регіонального відродження". Мета їх діяльності – об’єднати зусилля громадських організацій для сприяння проведенню чесних виборів.

Приблизно з цього ж часу активною діяльністю засвідчила про себе громадянська мережа «Опора». Вона намагалася моніторити діяльність політичних партій, їх передвиборчі програми та обіцянки на предмет корисності для громадян і суспільства та відповідальності перед ними.

Ще влітку 2005 року було створено Моніторинговий комітет Чернігівської області з прав людини. Об’єднання зусиль ЧГКЗПЛ, М’АРТ, «Правочин» в рамках Моніторингового комітету було неформальним. Питання про те, яким чином ця коаліція легалізована, виникло в обласному управлінні юстиції, не дивлячись на те, що через пресу було зроблено повідомлення про створення даної структури. При цьому державна установа підняла питання легалізації у зв’язку з надходженням до неї інформаційних запитів чи, краще сказати, через відсутність бажання надавати відповіді.

Взагалі ж, за інформацією яка надана нам Держкомстатом України в Україні на 2003 рік було  зареєстровано  45638 Громадських організацій, в 2004 році – 49989, в тому числі організації, які мають місцевий рівень – 399 (2003), 443 (2004). Зареєстровано осередків всіх рівнів 16987 (2004). По Чернігівській області до управління статистики та управління юстиції було надіслано відповідний запит, але вмотивованої відповіді не було отримано. 

 

Свобода слова

 

Протягом 2005 року ЧГКЗПЛ досліджував стан свободи слова в регіоні і зафіксував тривожну тенденцію, яка може перерости в системне порушення. На жаль, випадки адміністративного втручання в сферу редакційної політики, перш за все, щодо районних ЗМІ є непоодинокі. Так, за даними моніторингу порушень чинного законодавства щодо ЗМІ та журналістів в Чернігівській області, який був оприлюднений 29.07.05 року Чернігівським відділенням ВГО «Комітет виборців України», було наведено таку статистику:

14 порушень – порушення КЗПП

8 порушень – щодо авторських прав

3 порушення  - побиття журналістів, фізичне перешкоджання їх діяльності

22 порушення – відмова у наданні журналістам інформації офіційними особами

7 – випадки адміністративного тиску на ЗМІ

14 – випадки не допуску журналістів на публічні заходи

9 – інші випадки порушення прав журналістів

Наголошуємо на тому, що випадки порушення прав журналістів тільки тоді отримують правову перспективу, коли стають відомими широкому громадському загалу.

Соціологічне дослідження серед читачів, проведене в Чернігівському регіоні, показало наступну картину.

Лише 38,8% опитаних вважають рівень свободи ЗМІ в Чернігівській області добрим. На рівні України цей покажчик становить  - 41%. Професіоналізм місцевих журналістів цілком достатнім вважає лише 20,2%.  

Роботою недержавних медіа задоволені 41% проти 22,8%  громадсько–політичних ЗМІ, засновниками яких є відповідні органи місцевого самоврядування.

Це пропорційно показує рівень довіри населення до незаангажованості ЗМІ різних форм власності.

В цілому за даними відділу у справах преси та інформації Чернігівської облдержадміністрації, які були надані в розпорядження ЧГКЗПЛ, на Чернігівщині зареєстровано 177 печатних ЗМІ (з них в 2005 році - 22). Співзасновниками 26 видань є органи місцевого самоврядування.

Українською мовою з них видається 77 видань. З видань офіційних – тільки „Життя Семенівщини” видається російською та українськими мовами. 81 видання виходять як українською так і російською мовами, 13 видань – тільки російською мовою.

Найрозповсюдженіші порушення свободи слова, пов’язані з владою – це випадки адміністративного тиску на ЗМІ, відмова надати інформацію, недопуск журналістів на публічні заходи, навіть розправа над неугодними редакторами. 

На жаль, з приходом нової влади підходи на рівні районної преси змінилися не набагато.

Це напряму пов’язано зі статутами районних газет, де встановлена процедура призначення редактора районною владою за погодженням з колективом редакції. Відсутність процесів роздержавлення на районному рівні призводить до залежності редакційної політики газети від засновника, що призводить до високого рівня заангажованості редакційного матеріалу.

Колишній губернатор Чернігівської області В.Атрошенко запропонував пресі підтримати своєрідну угоду – між Асоціацією регіональних ЗМІ та державною виконавчою владою області. В цій угоді влада відмовляється від адміністративного тиску на журналістів, втручання в редакційну та кадрову політику, переслідування за критику. Цю угоду підписали 7 регіональних ЗМІ. З боку недержавних видань таких як „Сіверщина” було висловлено сумнів щодо дотримання владою своїх зобов’язань по угоді саме через наявність в статуті вищеозначеного пункту щодо призначення редактора. Ініціативу влади по впровадженню цивілізованих стосунків з пресою можна тільки вітати, тим більше, що висловлена вона була напередодні парламентських виборів. До речі радником голови облдержадміністрації, який донедавна очолював одну з структур громадянського суспільства, було призначено Ю.Паперного. Але з приходом нового губернатора М.Лаврика пан Паперний залишив свою посаду.

На тлі прозорих ініціатив влади не може пройти поза увагою реальний стан з дотриманням прав журналістів та випадки порушення прав журналістів.

Так, редактора газети „Наше життя” Бобровицького району Г.Плющ було звільнено з посади головного редактора з порушенням трудового законодавства. В той час як вона перебувала у відпустці, її заступник підписала наказ про звільнення за п.4 ст. 76 КЗпП за прогул за прогул. Її звільненню передували чисельні фінансові перевірки, які проводилися за розпорядженням голови райдержадміністрації Мозкового В.М. На трудовий колектив газети чинився тиск, аби він висловив недовіру редакторові. З цією метою декілька разів збирали трудовий колектив і неодноразово переголосовували це питання під тиском та загрозою розпуску трудового колективу.

Г. Плющ звернулась до місцевого суду Бобровицького району з вимогою поновити її на роботі. Місцевий суд відмовив їй в цьому. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області вона була поновлена на роботі. Але аналіз подій, які супроводжували звільнення пані Плющ, дає всі підстави стверджувати, що справжня причина її звільнення – активна підтримка під час виборчої компанії кандидата В.Януковича. Про це свідчить і затягування судового розгляду – слухання по справі декілька разів переносились через неявку відповідача.

Брутальний випадок тиску на районну газету „Ічнянщина” відбувся в серпні 2005 року. Голова райдержадміністрації Ічнянського району М.Глущенко, перебуваючи в конфлікті з головою селищної ради с.Парафіївки В.Карпенко (керівник районної організації УНП), вирішив використати „свою районку” для зведення рахунків. У робочий час, посадивши в авто підлеглу працівницю райдержадміністрації Н.Забіяку та кореспондента районної газети, особисто сів за кермо та через весь район подався в с.Пугове для підготовлення замовної публікації про тяжкі житлові  умови матері-одиначки, про яку нібито перестала дбати місцева влада. Але вийшов казус. На садибі застали і місцевого фельдшера і сільського голову. Кореспондент „Ічнянщини” відмовився готувати „заказуху”. Статтю ж Н.Забіяки надрукувала місцева газета „Трудова слава”. Через деякий час довелося друкувати спростування, але попри закон його було надруковано в рубриці „Резонанс”. Ситуація набрала розголосу в регіональній пресі і спричинила ряд публікацій (зокрема „Сіверщина” від 12.08.05 р.) проти утисків свободи слова на регіональному рівні.

Випадок адміністративного втручання в підписну компанію зафіксовано в Козелецькому районі. Голова Козелецької райдержадміністрації В.І.Француз оприлюднив розпорядження від 3 червня 2005 року про конкурс по організації передплати газет „Деснянська правда” (співзасновник - Чернігівська обласна рада) та „Новини принесення ” (співзасновник газети - Козелецька районна рада). Для переможців конкурсу – сільрад та поштових відділень – за даним розпорядженням передбачалися призи. Оцінюючи даний випадок, ми вважаємо його продовженням ганебної тенденції примусової підписки на видання, яка склалася ще з кучмівських часів. Свого часу, ще під час президентських виборів, ЧГКЗПЛ отримав в своє розпорядження документи, які підтверджували обов’язкову рознарядку для керівників установ і підприємств  щодо підписки „Новин Городянщини” (співзасновник – Городянська районна рада). Через цю газету розповсюджувалось 90% агітаційних матеріалів на користь провладного кандидата під час президентських виборів.

ЧГКЗПЛ зафіксував також випадок, який, на нашу думку, може вважатися фактом переслідування за виконання професійного журналістського обов’язку. Він стосується ведучого студії Інформ-новин Чернігівської  обласної державної телерадіокомпанії, журналіста Едуарда Новіка. Журналіст звернувся до ЧГКЗПЛ за допомогою в підготовці судового позову щодо незаконності об’явленої йому догани. При підготовці позову з’ясувалось, що він по завданню редакції знімав скандальну податкову перевірку ТОВ „Новий Чернігів”, яка відбулася 7.04.2005 року. Під час проведення перевірки податківці завдали тілесних ушкоджень Валерію Голубцову – члену Асоціації парламентських журналістів. Коли пан Голубців, виконуючи свій професійний обов’язок, почав знімати, п’ятеро податкових міліціонерів накинулися на нього, збили з ніг, повалили на підлогу і нанесли фізичні ушкодження, відібрали відеокамеру. Результат: відеокамеру розбито, її власнику нанесені тяжкі тілесні травми. Тільки 16 вересня 2005 року Генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу по факту незаконних дій податківців. Цю перевірку від початку і до кінця зафіксував присутній журналіст ЧОДТРК Е.Новік. Зранку службова касета зникла з його кабінету ще до приходу на роботу. Після цього почалися виклики до прокуратури, а потім йому об’явили догану за нібито прогул 21 та 27 липня 2005 року, хоча є підтверджуючі документи про те, що він робив в ці дні професійну відеозйомку. Місцевий суд Новозаводського  району м.Чернігова не задовольнив його позов. Є підстави вважати, що рішення суду по цій справі є неправосудним, а дирекція ЧОД ТРК, виносивши цю догану, готувала грунт для звільнення по факту порушення трудової дисципліни журналіста, який відзняв на плівку перевірку, корені якої знаходилися в конфлікті між тодішнім губернатором Чернігівської області В.Атрошенко та власником ТОВ „Новий Чернігів” С.Кнуренко.

Заслуговує на увагу ситуація, яка склалася щодо головного редактора газети «Ніжинський вісник» Ганни Жагловської. З 2002 року вона була єдиним депутатом Чернігівської обласної ради від ВО «Батьківщина». Після виборів 2004 року мер Ніжина Михайло Приходько, зацікавлений в «помаранчевому» іміджі, запросив Жагловську очолити газету «Ніжинський вісник», пообіцявши вирішити житлову проблему. Журналіст переїхала до Ніжину з неповнолітньою дитиною. Але дуже скоро мер визначився з політичною орієнтацією (Народний блок Литвина) і поставив жорстку вимогу – з початком виборчої кампанії висвітлювати переважно дії цієї політичної сили. Ганна Жагловська відмовилась виконувати замовлення, в результаті чого була відсторонена від керівництва газетою і опинилася без житла.

До речі, Ріпкинська районна газета «Життя Полісся» (редактор Н.П.Шопська), прийняла такі умови від голови Ріпкинської районної ради пана Коржа (Народний блок Литвина), і на період виборів газета перетворилася з районної на вузько партійну. Контент-аналіз даного видання свідчить, що протягом жовтня-грудня 2005 року 90% матеріалів стосовно політичного життя районну були матеріали про діяльність блоку Литвина або осіб, які з ним пов’язані.

Ще один факт з питання проблеми вільної преси заслуговує на увагу, з нашої точки зору. 1 серпня на колегії відділу у справах преси та інформації Чернігівської ОДА всі редактори комунальних ЗМІ отримали лист від радника тодішнього губернатора Ю.Паперного - без адресату, але з датою виконання. Серед інших питань в листі містилися вимоги надати інформацію, зокрема: схема дистрибуції; кількість передплатників; обсяги державного фінансування, співвідношення між обсягами фінансування за рахунок державного чи місцевого бюджетів та коштами, отриманими в результаті власної діяльності ЗМІ; статут, засади редакційної політики, концепція діяльності; інформацію про кадрове забезпечення та менеджмент; технічне та інфраструктурне забезпечення тощо.

На нашу думку, відповіді на деякі питання анкети можуть містити комерційну таємницю, яка є власністю видання. Крім того, влада могла б зібрати необхідну інформацію шляхом подання до редакції відповідних інформаційних запитів, витримавши при цьому всі норми закону „Про інформацію”.

Підсумовуючи наведене, зазначаємо, що наявність тривожних тенденцій у регіональних ЗМІ щодо системних порушень у галузі свободи слова на регіональному рівні, перш за все, пов’язана з фактом, що засновниками ряду видань залишається місцева влада, яка суттєво впливає на редакційну політику видань, що в свою чергу обмежує свободу слова. Як позитивну тенденцію ми оцінюємо факт укладення угоди між виконавчою владою Чернігівської області в особі губернатора та Асоціацією регіональних ЗМІ, але вважаємо її лише декларацію про наміри.

 

Заборона катувань та нелюдського поводження

 

Силами ЧГКЗПЛ здійснювався моніторинг щодо заборони катувань та жорстокого або такого, що принижує гідність, поводження (ст.3 Європейської конвенції з прав людини). За даними, які надані в розпорядження комітету Державною судовою адміністрацією України,  за 1 півріччя 2005 року судами було розглянуто 4232 скарги на дії слідчих органів, скаргу задоволено в 1944 випадках. Загальна кількість розглянутих скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб - 14154, задоволено - 6251. Щодо справ про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду – 125; до стягнення присуджено - 1091873 грн. По Чернігівський області нажаль статистика з цього питання невідома, за виключенням даних, які нам надало УМВС України в Чернігівській області.

Кількість скарг на незаконні дії працівників органів внутрішніх справ, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неправомірні дії стосовно затриманих: 2003 рік – 1, 2004 рік – 11, за 6 місяців 2005 року – 2.

Згідно ст. 6 та 13 Європейської конвенції про захисту прав і основних свобод людини громадянам гарантується право на доступ до правосуддя та справедливий суд, а також гарантується ефективний механізм захисту порушених прав.

Питання катувань та жорсткого поводження останнім часом досить часто потрапляє в центр уваги громадських організацій та ЗМІ. Так, ґрунтовно дослідила стан дотримання прав людини міліцією ЦСД „Доброчин”, резонансні публікації з цієї тематики мали місце в газеті „Гарт”. Журналістська публікація газети „Сіверщини” 5 років тому дала поштовх для розслідування справи Михайла Коваля, якою зараз опікується ЧГКЗПЛ та Харківська правозахисна група.

14 серпня 2001 року М. Коваля та його сина Д.Брика було завдано жорстоких катувань працівниками міліції вдома та у міському відділі по вул.. Шевченко, 13. Михайлу Ковалю було зламано ребра, спричинено струс мозку, син втратив слух, погіршився зір. Після втручання громадськості, справа зрушилася з місця. Протягом 5 років йде розслідування, справа тричі закривалась прокуратурою та знов поновлювалась. Інтереси Коваля представляє адвокат ЧГКЗПЛ Олександр Трофимов та адвокат ХПГ Аркадій Бущенко. На сьогодні проводяться слідчі дії, повинен відбутися слідчий експеримент.  Не дивлячись на те, що наказом який був виданий ще в вересні 2001 року міліціонери Гончар, Данилов та Фещенко були звільнені з органів МВС, вони досі працюють в міліції та отримали підвищення.

Випадок М.Коваля був включений до річної доповіді по Україні впливової міжнародної неурядової організації „Міжнародна амністія”. Через ЧГКЗПЛ заяву і всі матеріали справи за 5 років було передано Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини  Ніні Карпачовій.

Резонанс, який надала цій справі організація „Міжнародна амністія” привів до наступного повороту в цій темі. Михайло Коваль був запрошений до виступу на прес-конференції, яку „Міжнародна амністія” давала в агенції УНІАН 27 вересня 2005 року. Там пан Коваль дав інтерв’ю кільком телеканалам, зокрема НТН. Висловлюючи своє неприйняття практики тортур в міліції Михайло Петрович висловив обурення, що після «помаранчевої» революції начальником Чернігівської міської міліції призначили «його ката». Як наслідок, підполковник міліції Едуард Альохін подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації. 30 грудня 2005 року Деснянський районний суд м.Чернігова відмовив позивачеві в задоволенні позову. Юридичну підтримку пану Ковалю надавав ЧГКЗПЛ. В рішенні суд спирався на норми Євроконвенції та рішення Європейського суду з прав людини. Нижче наводимо текс даного рішення:

 

 

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

 

РІШЕННЯ

Іменем України

 

 З0 грудня 2005 року м. Чернігів

 

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого - судді Коверзнева В.О.. при секретарі Балаба О.А.

 

з участю: представника позивача - адвоката Підгорної Л.С., відповідача, його представника адвоката Трофимова О.Г., представника другого відповідача - Базика О.П..

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Альохіна Едуарда Володимировича до Коваля Михайла Петровича, ТОВ „Телестудія «Служба інформації» про захист честі, гідності, ділової репутації.

 

в с т а н о в и в:

 

19.10.2005 року позивач звернувся до суду з даним позовом до Коваля М.П. та Телекомпанії НТН і просив:

 

1) Визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію відомості про катування відповідача, озвучені ним 27.09.2005 року під час трансляції телекомпанією НТН телепередачі „Свідок":

2) Зобов’язати відповідачів спростувати відомості, які порочать його особу способом

найбільш близьким до їх поширення, оголосивши резолютивну частину рішення суду в тій самій програмі, або циклі передач в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позову зазначив, що 27.09.2005 року в інтерв’ю журналістам Телекомпанії НТН відповідач заявив, що його та сина побили працівники міліції, при цьому назвав позивача своїм катом. Вважає поширену відповідачем інформацію негативною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію.

 

 У попередньому судовому засіданні за згодою сторін залучено в якості належного другого відповідача ТОВ „Телестудія „Служба інформації", оскільки Телекомпанія НТН є його структурним підрозділом без статусу юридичної особи і не може брати участь у справі.

 

 У судовому засіданні представник позивача позов підтримала і наполягала на його задоволенні.

Відповідач позов не визнав і пояснив, що давав інтерв'юю в рамках міжнародної дискусії, присвяченої застосуванню катувань працівниками міліції. Вважаючи себе жертвою вив особисте категоричне неприйняття цієї практики. Розповідаючи, що сталося з ним мав мету звернути увагу громадськості на недопустимість факту зайняття посади особами, які покривають катування, у зв’язку з чим висловив оціночні судження називаючи своїм катом позивача. Будучи допитаним в якості свідка відповідач показав, відповідач показав, що 14.08.2001 року позивач приймав особисту участь у його побитті в приміщенні ЧМВ УМВС України Чернігівській області.

Представник другого відповідача позов також не визнав і просив відмовити в його задоволенні.

 

 Допитаний в якості свідка син відповідача – Коваль Д.М. показав, що 14.08.2001 року в приміщення ЧМВ УМВС України в Чернігівській області працівники міліції, серед яких був позивач, побили його та відповідача, завдавши чисельні тілесні пошкодження.

Допитана в якості свідка дружина відповідача - Коваль Г.П. показала суду, що 14.08.2001 року, після того як її чоловік та син повернулися з ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, вони мали чисельні тілесні пошкодження.

Допитані в якості свідків Назаренко В.Г., Перепеча В.І. Миронова Н.П. дали суду аналогічні показання.

 

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.09.2005 року о 19 год. 40 хв. та 00 год. 15 хв. під час трансляції другим відповідачем телепередачі „Свідок" обговорювалася проблема застосування працівниками правоохоронних органів тортур по відношенню до затриманих осіб. В своєму інтерв'юю відповідач розповів, що його та сина катували працівники тамтешнього відділку міліції. Внаслідок чого він отримав струс головного мозку та чисельні тілесні пошкодження здоров’я, а син втратив слух. При цьому він зазначив, що новим начальником міліції призначили його ката. І зараз новим начальником міліції є Альохін Едуард Володимирович.

Зазначене підтверджується роздруківкою інтерв’ю (а. с. 5), зміст якої відповідачами не спростовується.

 

Останні новини

Захист та підтримка постраждалих від гендерно-зумовленого насильства в умовах війни 19:46

Незважаючи на війну та міграційну кризу, рівень домашнього і гендерно-зумовленого насильства в Україні та на Чернігівщині зростає. Мешканці сільських, віддалених та прикордонних громад перебувають у соціально-економічній та інформаційній ізоляції та є особливо вразливими до проявів домашнього насильства.

Навчання з фізичної безпеки та тактичної медицини для волонтерів Чернігівщини 16:17

Проєкт «Волонтери – рушійна сила громадянського суспільства та підтримки жертв війни в умовах кризи», який реалізується ГО «Чернігівський громадський комітет захисту прав людини» спільно з ГО «Активне суспільство України», продовжує успішно проводити навчальні тренінги для активістів, покликаних допомагати вразливим групам на небезпечних територіях.