Tweet

Представники Чернігівського громадського комітету захисту прав людини дещо раніше за судових виконавців і зуміли поспілкуватися з власниками будинку, Царенко Людмилою Михайлівною та Глотко Володимиром Миколайовичем, яки розповіли нам дуже цікаві факти. Будинок, про який іде мова, було передано у спадок покійним родичем жильців. Спадщину було завірено і оформлено відповідно до норм чинного законодавства. Але через 2 роки після його смерті, спадкодавця посмертно признано психічно хворим(!!!), про факт чого пізніше було створено сфальсифіковані довідки. Треба відмітити справну роботу зацікавлених осіб, які змогли після смерті, по проходженню стількох років зробити недоумкуватою людину, в якої за життя проблем з психікою не спостерігалось. Пані Царенко Людмила Михайлівна, яка являється донькою престарілої жінки, розповіла нам, що в минулий прихід виконавців, було вбито їх собаку, а з двору зникли хазяйські курчата та кролі. Подавши скаргу на злочинні дії посадовців до прокуратури, ніякої відповіді господарі по сей день не отримали.

Доки ми мирно розмовляли за зазначеною адресою вже прибули судові виконавці. Одночасно в двір зайшло 16(!) осіб, з яких було 3 представника міліції та 3 „беркута”. Слідом за шеренгою, також у двір зайшов невідомий чоловік в окулярах, який представився представником позивача – фізичною особою, в довіреності якого було вказано, що він дійсно є представником інтересів Степанюк Людмили Павлівни, яка являється дружиною Степанюка, лікаря Кардіо-диспансеру. Того самого лікаря, який, в свою чергу, був у ВКК стосовно рішення про визнання психічно хворим спадкодавця .

Почалися перші діалоги між державними службовцями та власниками оселі, і перші наїзди на пресу – точніше на нас. Доки ми сварилися, у кімнату до хворої бабусі, увійшли лікарі „швидкої” і декілька виконавців рішення суду. Спочатку до зухвалих хлопців ставилися з недовірою, але згодом стало ясно, що вони лише маріонетки в руках вищих інстанцій, які виконують накази. І напевно серйозні накази, якщо людям було неважливо чи живою чи мертвою вони винесуть громадянку Царенко із дому, яка страждає на хворобу Паркінсона, а також має травму стегна. Після певних вагань, вищезгаданий представник позивача, зробив невдалу спробу власноруч вибити вхідні двері.

Через деякий час, до будинку ввірвався місцевий відомий бізнесмен Губарєв Олександр Миколайович. Нічого нікому не пояснюючи, він одразу скомандував: „давайте сюди „беркутів”, хай починають вибивати двері”. Після чого двері, за якими спочивала немічна бабуся, почали брати штурмом. За наказом того ж Губарєва, до кімнати увійшли виконавці та фельдшер і почали збирати жінку для перевезення у квартиру її онуки, що являється ще одним порушенням закону, оскільки офіційного документального підтвердження на вселення в свою оселю дівчина не давала, а цього потребує закон. Але спроба винести жінку, через її критичний стан здоров`я так і не вдалося. Чи може совість прокинулася, чи, скоріше, страх відповідальності став на заваді хлопцям з державної служби. І знову всі вийшли у двір. У будинок повернувся лише „герой” дня – пан Губарєв. З нещасним виразом обличчя, він повідав нам „сумну” історію про те, що будинок йому пообіцяв неодноразово згаданий пан Степанюк, і про те, як йому хочеться купити цей будинок, адже він знаходиться в такому чудовому районі міста.

Дійсно. Будинок стоїть в двох шагах від Ялівщини, неподалік тієї землі, яка являється заповідником, і яку так люб’язно було надано під забудівлю чернігівською міською владою. Саме там, на території старого піонерського табору, зараз красуються казкові будинки чернігівських багатіїв. Як пояснив представника ЧГКЗПЛ Олександр Миколайович, це лише бізнес і нічого особистого. А на питання родичів пристарілої жінки „а що, як вона в дорозі помре?”, бізнесмен незворушно відповів - „поховаємо” і вийшов у двір.

Біля другої години дня всі присутні, незалежно від того, на боці якої від сторони вони виступали, були виснажені, як фізично, так і емоційно. У кутку намагалась приховати сльози лікар швидкої допомоги...Вже сумно і байдуже зітхали судові виконавці і представники правоохоронних органів. Їх не можна засуджувати – хтось повинен виконувати брудну роботу. Єдина людина, яка не могла ніяк змиритися з обставинами був все той же пан Губарєв. Власне, треба віддати йому належне, поводився він дуже спокійно і впевнено.

Але автору цих строк здалося, що зухвала посмішка, тактична і толерантна поведінка є лише тонкою оболонкою, що ховає невпевненість і бездушність людини.

Не можу втриматися і не сказати декілька слів про „героя”. Олександр Губарєв являється власником крупного автотранспортного підприємства „АЛВА”. У 1998 році він балотувався на посаду голови Чернігівської міської ради. Але незабаром почалися переслідування невинного Губарєва з боку всіх кого лише можна уявити: правоохоронних органів, податкової інспекції, місцевого криміналу і т.п. В інтерв’ю ЗМІ, яке потрапило мені на очі, пан Олександр розповідає слізну історію, про несправедливу і сфальсифіковану (?) кримінальну справу проти нього, про жорстоке ставлення і катування з боку правоохоронних органів, про муки і страждання, яких зазнав він, шановний, та його дружина. Отже, ще неймовірнішим здається той факт, що людина, яка сама пережила удари долі, тепер так легко переступає людські життя через клаптик землі!!! Чи може останнє сумління (якщо таке було) було вибито працівниками органів дізнання в ті нелегкі для Губарева часи?

В ході „штурму”, який тривав з 10 години ранку до другої дня, до місця подій по черзі приїжджали різні високі чини: заступник начальника УМВС в Чернігівській області, підполковник міліції Михайло Товкало, заступник начальника міського відділу міліції з громадської безпеки, підполковник Олександр Попсуй, головний лікар міської станції швидкої допомоги Борис Яновський.

Зараз, читаючи цю реальну історію ви тяжко зітхаєте і хитаєте головою. В той час коли хтось вже позирає на вашу оселю, яка так гарно розміщується в центрі міста, або ж в живописному куточку, чи у вас гарний сад, а може чудовий ставок неподалік. А може поруч проживає чиїсь брат чи товариш – а як все ж таки приємно проживати не далеко від родичів. А ви, ви всього лише проста, чесна людина, яка, нажаль (чи вже на щастя?), не має мільйону у кишені і тому сперечатися вам самопроголошеними богами навіть не красиво, та ще й потім винним зроблять. Або взагалі психом назвуть....

Надія Акімова,

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини