Tweet

У місцях несвободи людина найбільш вразлива. Вона може бути піддана катуванню та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження з боку представників спеціалізованих установ правоохоронної, пенітенціарної та психіатричної систем, системи соціального захисту.

Відповідно до чинного законодавства майже всі особи, які перебувають в місцях несвободи мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги для захисту своїх прав. Однак, в окремих випадках, адміністрація даних установ може перешкоджати особі в реалізації її права на правовий захист з боку держави, а з урахуванням того, що ці заклади є установами закритого типу виникає ряд труднощів в забезпеченні доступу до безоплатної правової допомоги. В таких випадках ситуацію доводиться вирішувати спільними зусиллями з нашими партнерами,- зазначила Ірина Протченко.

В Україні до місць несвободи належать:

- місця, в яких особи примусово тримаються за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону, в тому числі ізолятори тимчасового тримання, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, кімнати для перебування тимчасово затриманих військовослужбовців, слідчі ізолятори, арештні доми, кримінально-виконавчі установи, приймальники-розподільники для дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації дітей, спеціальні виховні установи, військові частини, гауптвахти, дисциплінарні батальйони, спеціальні приймальники для тримання осіб, підданих адміністративному арешту, міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти органів внутрішніх справ, спеціалізовані автомобілі (у тому числі спеціалізовані автомобілі з конвоєм), приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засуджених) у судах, заклади примусового лікування;

- психіатричні заклади;

- пункти тимчасового розміщення біженців;

- приміщення для транзитних пасажирів у пунктах пропуску через державний кордон;

- будинки дитини, дитячі будинки-інтернати, притулки для дітей, дитячі будинки, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

- психоневрологічні інтернати;

- геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів;

- пансіонати для ветеранів війни і праці;

- соціально-реабілітаційні центри.

Регіонанальні представники Уповноваженого ВРУ з прав людини, з метою моніторингу дотримання прав людини, мають право безперешкодно та без повідомлення відвідувати в будь-який час місця несвободи, опитувати осіб, які там перебувають, отримувати інформацію щодо умов їх тримання. Окрім цього, Регіональний представник має право запитувати й одержувати в установленому порядку інформацію або документи від територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб. У разі відмови від співробітництва з Регіональним представником, а також у випадку умисного приховування або надання неправдивих даних, будь-якого незаконного втручання в діяльність Регіонального представника, відповідні особи можуть бути притягнуті до відповідальності відповідно до чинного законодавства, – зазначила Ірина Жмака.

Порівняно новим підходом, який, проте, вже довів свою ефективність у напрямі запобігання катуванням та жорсткому поводженню, є національний превентивний механізм, передбачений Факультативним протоколом до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

З метою забезпечення взаємодії Уповноваженого ВРУ з прав людини з громадянами та представниками інститутів громадянського суспільства на регіональному рівні за підтримки донорських та міжнародних організацій створено мережу Регіональних координаторів взаємодії з громадськістю з числа місцевих громадських активістів. Створення мережі регіональних координаторів взаємодії з громадськістю обумовлено необхідністю оперативно реагувати на порушення прав та свобод людини і громадянина,- зазначила Алла Лепеха.

У заході взяли участь:

Ірина Протченко, директор Регіонального центру з надання БВПД у Чернігівській області;

Володимир Бобруйко, директор Чернігівського місцевого центру з надання БВПД;

Юлія Бойко, начальник відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги;

Ірина Жмака, Регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Чернігівській області;

Алла Лепеха, Регіональний координатор взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в області.

Лариса Борисенко, старший інспектор з особливих доручень відділу уповноважених з контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності(у Чернігівській області) Управління моніторингу дотримання прав людини НПУ.