Tweet

Чернігівщина – заповідник свободи слова?

Непересічна подія сталася недавно на Чернігівщині: ми стали справжнім заповідником справжньої розкутої великої свободи слова. І гарантувала нам її влада. Ота сама влада, яка, за своїм статусом, завжди в опозиції до свободи слова, а засоби інформації, за своїм статусом, мають бути в опозиції до влади, точніше, співіснувати з владою. Не хочу вживати заяложеного терміну "четверта влада", але я вже не раз говорив про пресу як першу владу, владу громадської думки. Цебто контроль громадян за призначеною ними ж (обраною) владою. Про що не забувала говорити нова влада.

Так от наша обласна влада підписала промовисту Заяву, в якій гарантувала повну свободу слова на Чернігівщині. Як це було? По порядку.

Одного чудового дня, нас, редакторів газет області., запросили в обласну державну адміністрацію. На прес-конференцію її голови Владислава Атрошенка. А потрапили ми, і вже не вперше після такого запрошення, на дійство так званої "Асоціації регіональних ЗМГ. Власне, прес-конференція теж була. Опісля. Звичайна, чергова, які новий глава області проводить регулярно, за що йому журналісти дуже вдячні. Але спершу добру годину тривав акт під назвою — підписання оцієї самої угоди. З оцією самою Асоціацією.

Тому доречно пояснити, що за Асоціація і чому влада області щось підписувала саме з нею. При тому, що в Чернігові — одразу кілька медіа-організацій: прес-клуби і медіа-клуби. Врешті, є давня, потужна Національна спілка журналістів України з її обласною організацією. А от — Асоціація. Хоча під термін "регіональна преса" підходять всі обласні газети, але жодна з них до Асоціації не входить. Хто ж входить? Районні газети. І то не всі, м'яко кажучи. А прямо кажучи — всього 7 (на дату підписання називали вже цифру 9) з 24 газет: саме стільки державних газет у районах, бо в Прилуках і Ніжині їх по дві. Більшість їх уперто не "асоціюються". Створена Асоціація менше року тому, після виборів. Я сказав, що входять до Асоціації газети, але там важко щось розібрати. Може, не газети, а персонально редактори? Принаймні я говорив із журналістами однієї з "асоційованих" райгазет, і вони щось сном і духом не пригадують, коли це в них були збори колективу, на яких прийнято рішення про вступ до Асоціації.

Але то вже так, дрібниці, рівень нашої демократії. Так от, об'єдналися в Асоціацію газети, в багатьох з яких із приходом нової влади почалися, м'яко кажучи, кадрові проблеми. Простіше — спроби заміни редакторів. Мовою Асоціації це було поіменовано як "політичні переслідування журналістів". У лексиконі асоційованих раптом виплив і термін "свобода слова", про який вони чомусь повністю забули всього за кілька місяців до цього. Це коли свобода виражалась у свободі славити кучмівський режим і його єдиного кандидата на виборах.

Розгорілись політбаталії. Були розпачливі заяви асоційованих, були заклики протестувати, пікетувати рідних роботодавців і хазяїв — цебто обласну і районну владу. У цієї влади були свої аргументи. Мовляв, у державі замінені всі 25 губернаторів (декотрі й по двічі), в області — всі 22 районні голови. То чому ж керівники нової влади не можуть сформувати в тому ж районі і нову команду? Врешті, найбільш прокучмістських чи найбільш неприйнятних для нової райвлади редакторів замінили, правдами і неправдами. Бо все не так просто: для цього потрібна згода другого хазяїна газет — райрад, які ж не переобиралися і які — знаємо, які.

Коротше, горе згуртувало людей в Асоціацію, і нехай вона на здоров'я існує. Може, разом легше буде вирішувати і ще якісь життєві журналістські проблеми, окрім війни з рідною владою.

А чому обласна адміністрація підписала угоду саме з Асоціацією — Бог її знає. Може, у влади — особливі стосунки з певними громадськими організаціями. Може, ніхто інший не виявив ініціативи, а з кимось же треба було підписати? Не будемо гадати, а перейдемо до самої заяви. Щоб не звинуватили ні в чому, друкую її повністю, слово в слово. Тим паче, документ цікавий.

Звертаю увагу на преамбулу — перші абзаци. Яке самобичування! Який гострий аналіз ганебної ролі провладних ЗМІ на виборах! І ролі влади стосовно ЗМІ на цих же виборах. Як люди натхненно б'ють себе в груди! Але один нюанс: влада в області помінялась, а газети — ні. Маю на увазі, що обласна адміністрація нова, і її глава може спокійно підписувати такий текст: не він керував областю до нового року, не він себе так поводив із пресою. А як же редактори райгазет, майже всі — ті ж самі? Це ж про себе вони пишуть у заяві і про себе підписують. Що ж, визнати помилки і покаятися можна завжди. Щоб лише не було, як у тій п'єсі О. Островського, одна з героїнь якої, проворна молодичка, говорить: "А я буду грішити і каятися. Потім знову грішити і знову каятися".

Але Бог з нею, преамбулою. Основне — що декларується, обіцяється і гарантується. Ну, тут уже самі читайте — розгул свободи слова. Як казав ще один літературний герой, це вже з твору Чехова: "Таке про живу людину можна сказати хіба що в насмішку".

Таке про живу державну пресу можна сказати хіба що з гумором.

Але досить гумору. Якщо серйозно, то треба хоч би без лукавства. А без лукавства буде ось що: поки преса є "органом органів", цебто виданнями органів влади, вона є повністю підконтрольна і керована цими органами влади. Так буде сказано чесно і відверто. І так повинно бути юридично. Районна газета є не щось окреме від районної влади, а є частина структури цієї районної влади. То яка угода між цілим і його частиною?

Якщо це високі матерії, то гляньмо простіше. Пункт четвертий:

" — влада відмовляється від адміні¬стративного тиску на журналістів, втру¬чання в редакційну і кадрову політику, переслідування за критику". Єдиний "пункт" із цього пункту, який буде виконано, — це останній, заключні три слова. "Пере¬слідування за критику" з боку влади не буде абсолютно, бо не буде абсолютно в районній газеті оцієї критики районної влади. А інше? Можна, звісно, ди¬скутувати: є адміністративним тиском, є "втручанням у редакційну політику" дзвінок чи вказівка "на килимі" районному ре¬дактору від голови райадміністрації. Втручання чи ні — "рекомендація" щось надрукувати (чи не надрукувати)? Саме "рекомендаціями", "побажаннями" імену¬валися на комуно-бюрократичному жар¬гоні прямі вказівки. А якщо ще ці вказівки ніде не фіксувалися, то який же тут "тиск" чи "втручання"?

Але ось абсолютно конкретний пункт — "невтручання" і в "кадрову політику". Вибачте, але відкрийте статут районної газети (хоч багато де там і правовий туман) — і ви побачите: редактор райгазети призначається оцією самою районною владою. В особі райради, райадміністрації. Так, за погодженням з колективом. Але ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ. І невже ж оце "погодження" означає, що влада ні при чому до призначення редактора. А відтак — "кадри вирішують усе".

Та й взагалі, чого його лукавити: поки преса в руках влади, вона зобов'язана вірою і правдою служити цій владі. Гарній чи не дуже, старій чи новій, чи не дуже новій — то вже деталі. Основне — служити. Таке її покликання, такий її статус. Коли буде інша преса, тоді будуть інші асоціації й інші угоди та "спільні заяви", які можна буде читати без гумору. А поки що — гумор, і не в заяві, нехай буде хоч щось. Гумор буде незабаром, у публікаціях "асоційованих" і неасоційованих, "спільнозаявлених" і ще ні (заява відкрита для підписання): цебто все тих же і все таких же газет. Що поміняли на перших сторінках портрети Кучми і Януковича на портрети Ющенка — то не страшно. Головне — завжди в ногу. Як і належить ЦІЙ пресі.

Угода була б серйозним документом при одній умові: якщо б згадані газети були роздержавлені. На одній із нарад голова обласної держадміністрації В.Атрошенко нібито сказав, що він — ЗА РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ цих газет. Тобто треба розуміти так, що він готовий видати розпорядження обласної адміністрації про те, що органи виконавчої влади — обласна і районні адміністрації — виходять зі співзасновників своїх газет. Якщо так, то це буде революційний крок у масштабах усієї України. Щоправда, залишаються ще ради, але нехай друга частина роздержавлення закріпачених газет буде тоді на совісті цих рад.

Петро АНТОНЕНКО,

редактор газети, яка ще не

"асоціювалась" і не підписалась.

Спільна заява

Асоціація регіональних ЗМІ та державної виконавчої влади Чернігівської області

Минулорічна президентська виборча кампанія стала не тільки суто політичною подією. Вона чітко окреслила і винесла на поверхню суспільного життя проблеми, протиріччя, недоліки системи, яка була створена в Україні останніми роками. "Гвинтиками" цієї системи були і засоби масової інформації, в тому числі державні й комунальні. Попередня влада активно використовувала мас-медіа в якості "агітаторів і пропагандистів", запроваджувала практику "дозованої свободи слова", контролювала ЗЛ/ІІ за допомогою темників і прямих вказівок та настанов журналістам.

За таких умов засоби масової інформації не могли повною мірою виконувати основні свої функції, покладені на них суспільством. Зокрема, бути контролерами влади, забезпечувати відкритість її діяльності. Атмосфера в журналістському середовищі сприяла встановленню самоцензури, широкому переліку заборонених тем і журналістських табу.

Тоталітарні принципи стосунків влади і ЗМІ, що полягають у повній підконтрольності та керованості преси, зіграли свою ганебну роль у передвиборчий період. По суті більшість засобів масової інформації, зокрема і в Чернігівській області, були поставлені на службу провладному кандидату в Президенти. У зв'язку з цим ЗМІ були змушені йти на порушення основоположних стандартів журналістики: неупередженості, збалансованості, представлення всіх точок зору, які існують у суспільстві.

Таким чином, суспільство було позбавлене можливості отримувати повну і неупереджену інформацію, вводилося в оману. Така ситуація поставила під реальну загрозу авторитет засобів масової інформації і довіру до них громадськості.

Сьогодні ми, журналісти Чернігівщини, що об'єдналися в Асоціацію регіональних ЗМІ, маємо мужність визнати свою частку провини за це перед суспільством. Визнати в першу чергу для того, щоб подібна ситуація не повторилася у майбутньому, щоб поставити заслін використанню політиками ЗМІ у своїх особистих та вузькополітичних цілях, щоб кожна людина могла повною мірою користуватися одним із основоположних своїх прав — правом ЗНАТИ, правом на свободу слова і думки.

Підтримуючи запровадження стандартів і принципів демократичної журналістики, торуючи шлях до справжньої свободи слова і преси, виступаючи за встановлення нових стосунків між журналістами та владою, діючи задля суспільного блага, Асоціація регіональних ЗМІ та виконавча влада Чернігівщини дійшли згоди, що:

— ЗМІ, що об'єдналися в Асоціацію, дотримуватимуться у своїй роботі наріжних принципів демократичної журналістики;

—   ЗМІ, що об'єдналися в Асоціацію, висвітлюватимуть діяльність влади неупереджено, об'єктивно, незаангажовано, професійно;

—   ЗМІ, що об'єдналися в Асоціацію, не надаватимуть переваг і преференцій жодній політичній партії, жодному політику;

—   влада відмовлятиметься від адміністративного тиску на журналістів, втручання в редакційну і кадрову політику, переслідування за критику;

 —   влада не використовуватиме засоби масової інформації у передвиборчий період в якості адміністративного ресурсу, не чинитиме тиск з метою просування і реклами певних політичних сил

чи політиків;

—   влада сприятиме розвитку засобів масової інформації, їх роздержавленню,

реальній незалежності і свободі преси.

«Сіверщина», 14 жовтня 2005 року