Tweet

Суд визнав такими, що відповідають дійсності, твердження журналістки, що між нею та головою РДА точиться "прихована, але досить наполеглива боротьба, у ході якої він (Борис Мелашенко) відверто домагається, щоб редактор пішла з посади".

Відхилено також претензії позивача щодо оприлюднених у газеті фактів про висловлювання головою РДА невдоволення газетою на робочих нарадах, про підготовку журналістом редакції матеріалу, на якому стояла резолюція Бориса Мелашенка. Не згодився суд й з тим, що твердження "нова влада воліла б замінити редакторів чи не в кожному районі", якимось чином ганьбить і принижує владу в цілому і особисто чиновника.

У повному обсязі відхилено вимоги райдержадміністрації як юридичної особи, оскільки оскаржувана публікація стосується лише "особистих взаємин редактора з головою райдержадміністрації".

У той же час, суд вважає, що спростуванню підлягають твердження автора статті щодо  недвозначного натяку Бориса Мелашенка "мовляв, на часі вибори і йому хотілося б мати свою людину на чолі газети" та  з приводу виклику редактора "на килим", де голова і його заступник вчили її "правильно писати".

Звісно, такі "задушевні" бесіди могли вестися тільки без свідків, а тому суд вирішив, що журналістка не має доказів, які б їх підтверджували.

Кілька штрихів до самого процесу. Місцева влада настільки серйозно поставилася до війни з газетою, що голова райдержадміністрації та його перший заступник Михайло Воротинський, який представляв райдержадміністрацію, пожертвували не годну годину робочого часу, аби особисто бути присутніми на судових засіданнях.

Борис Мелашенко паралельно ініціював проти редактора ще один судовий позов, у якому стверджував, що Ірина Гайова свого часу незаконно отримала посвідчення і статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи. До речі, цей позов суд відхилив у повному обсязі. Така надзвичайна наполегливість місцевої влади може свідчити про наміри не стільки відновити справедливість, скільки будь-якими методами "додавити" редактора "Маяка".

Попереду – апеляційний суд.

...а в Бобровиці поновив на посаді опального редактора

Після майже року судових розглядів на посаді редактора бобровицької газети "Наше життя" поновлено Галину Плющ, гучне звільнення якої відбулося 13 травня 2005 року.

З боку влади тоді було кілька спроб відправити у відставку керівника газети. За словами Галини Плющ, колектив редакції, від якого домагалися висловити недовіру редактору, був під жахливим тиском. Журналістам та іншим працівникам погрожували звільненням, закриттям газети та іншими можливими і не можливими карами.

У решті-решт рішення про звільнення редактора підписав голова Бобровицької районної ради Л. Велігорський у той час, коли Галина Плющ знаходилася у відпустці. А мотивувалося це рішення... прогулами редактора, бо вона, мовляв, не погодила терміни відпустки з головами райдержадміністраціями та ради.

Суд, зокрема, вказав на те, що жодним нормативним актом не передбачено подібне погодження відпусток. Крім того, редакція газети не є структурним підрозділом районної ради, тож голова райради не має жодних повноважень звільняти чи призначати редактора.

У конфлікті між владою та редактором крайньою виявилась редакція "Нашого життя". За судовим рішенням саме з її бюджету мають бути виплачені заробітна плата Галині Плющ за вимушений прогул майже за 10 місяців, півтори тисячі гривень на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Якщо рішення буде оскаржено, судова тяганина ще подовжиться.

Голова Асоціації регіональних ЗМІ

Олександр НАЗАРЕНКО

Високий Вал